Проблема. У чому краса мальовничого краю?

Епіграфи.

Розум людський має три ключі, які все відчиняють: знання, думка, уява - все у цьому.
                                                                                                                                               (В.Гюго)

Встановила на віки
закони й життя умови
різним природа краям.
    Вергілій, «Георгіки»

Мета. Сформувати в учнів систему знань про Українські Карпати, особливості географічного положення,, клімат, рослинність, тваринний світ; стимулювати учнів до самостійного пошуку та аналізу необхідної інформації; вдосконалити практичні навички учнів (робота з матеріалом підручника, додатковою літературою, картами, атласом); виховувати екологічну свідомість, любов до природи.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу, урок-семінар.

Обладнання: фізична карта України, атласи, краєвиди Карпат, магнітофон, касети із записами коломийок, танцювальної музики, картосхема Українських Карпат, реферати, повідомлення учнів.

Структура уроку.

I. Організаційний момент.

II. Активізація опорних знань та умінь учнів.

Бесіда за запитаннями. Які природні зони виділяють у межах України? Які гірські системи розміщені на території нашої держави? В якій частині України розташовані Українські Карпати, яка їх висота, звідки походить назва?

III. Мотивація пізнавальної діяльності учнів.

Розповідь учителя. Українські Карпати є своєрідним музеєм, де зберігаються важливі геологічні «документи», створені самою природою. Українські Карпати - один з наймальовничіших регіонів України, чиї гірські краєвиди неповторні, а рівень забрудненості довкілля дуже низький. Саме тому тут надзвичайно сприятливі умови для санаторно-курортного й туристичного господарства міжнародного значення.
Вивчення природних ресурсів і природних умов Карпат дає змогу раціональніше їх використовувати.
З'ясуємо, у чому ж краса цього мальовничого краю? Клас поділений на групи, і кожна група учнів досліджувала та вивчала питання проекту.

IV. Вивчення нового матеріалу.

СХЕМА ПРОЕКТУ

Повідомлення учнів

Легенда про озеро Синевир... У давні часи гори Карпати належали багатому графові, на якого верховинці змушені були працювати: випасати графських овець і корів, рубати ліс, косити траву. У графа була красуня-дочка Синь. Дівчину звали так тому, що в очах її, здавалось, була зібрана вся синь бездонного карпатського неба.
Одного разу багач вирішив перевірити, як його наймити-лісоруби працюють у горах. Синь попросила батька взяти її з собою.
Поки граф перевіряв роботу лісорубів, дочка збирала на поляні квіти. І в цей час донеслась чарівна мелодія сопілки. Дівчина пішла на ці звуки. На луці, де паслися вівці, вона побачила юнака, який грав на сопілці. Побачивши дівчину, юнак перестав грати.
Хто ти? - здивовано запитав він.
Я Синь. Ці гори й дерева належать моєму батькові. А ти хто?
Я Вир, пастух графа.
Дівчина попросила його зіграти ще, і в лісі довго звучали чарівні мелодії. Надвечір дівчина попрощалася з Виром, пообіцявши прийти ще.
Через деякий час Синь знову зустрілася з Виром. Все було як і першого разу. Молоді покохали одне одного й почали таємно зустрічатися. Але злі люди донесли графові, що його дочка кохає простого пастуха.
Граф заборонив дочці зустрічатися з Виром. Та чи може любов підкоритися чиїйсь волі? Не зупинили Синь заборони батька, не злякали Вира погрози графа. І тоді граф наказав убити Вира.
Одного разу, коли Вир грав на сопілці, чекаючи на лісовій поляні кохану, слуги графа підкралися й штовхнули на нього з високої гори великий камінь...
Почувши страшну звістку, Синь побігла до місця, де загинув її коханий. Обняла дівчина великий камінь-могилу і гірко заплакала. Дівочі сльози лились і лились, поки не затопили всю галявину і саму Синь, утворивши озеро, яке люди назвали Синевир.

Легенда про едельвейс. Старі люди оповідали, ніби високо в горах жила Чаклунка Синіх гір. Гарна вона була, як гори навесні, та недосяжна, як круті гірські вершини.
Частенько сміливі гуцули вибирались високо в гори, щоб помилуватись чаклункою, та кам'яні гори не були їм союзниками в цій справі. Батько Чаклунки, вмираючи, заповідав чорним силам стерегти його доню від простих смертних, щоб жоден з них не домігся руки та серця його дочки, бо тобі вона стане простою смертною, звичайнісінькою жінкою.
Хоробрі легені могли прийти до домівки Чаклунки, але як тільки починали говорити про почуття, з'являлися ті темні сили, про які в Карпатах не говорили вголос, і сміливець летів у прірву. Чаклунка спокійно споглядала це все, бо серце в неї було з льоду і каменю, а душа замерзлою і сонною.
Вість про неземну красу Чаклунки дійшла до найвіддаленіших куточків Синіх гір... Молодий гуцул, гарний і дужий, вправний мисливець, справжній леґінь, вирішив будь-що віднайти шлях до серця Чаклунки.
Глибокі сніги, дрімучі ліси, кам'янисті стежки не давали пройти. Вітер, страшний, холодний і злий, збивав з ніг... Та леґінь усе йшов і йшов. Помагав йому Бог та бажання дійти. Коли врешті-решт він зміг дійти до Чаклунки, сили майже залишили його. Замість промовляння барвистих слів про кохання він просто милувався красою неземною, що народилася від кохання неба й землі, зірок і темряви гірської прірви.
Оскільки леґінь не говорив про почуття, темні сили не могли заподіяти йому зла. Спливав час. Чаклунка відчула, що товариство цієї молодої людини будить у ній незвичні відчуття... Та чорні сили не могли допустити, щоб їй хтось сподобався, припав до душі. Вони підкралася зненацька до легеня, схопили його і вкинули у прірву. Від туги, жалю та любові розтануло серце Чаклунки і вона вперше в житті заплакала... Впала перша сльоза на гірський схил і засяяла зіркою - так з'явився перший едельвейс, шовкова косиця, як звуть ту квітку гуцули. Росте ця квітка високо в горах, і тільки сміливий гуцул може прикрасити нею свого капелюха...

V. Закріплення нових знань.
Розгадування кросворду.

VI. Підсумок.
У чому ж краса і особливість Карпат?

VII. Домашнє завдання.
1. Опрацювати параграфи 43 - 45 підручника.
2. Підготувати випереджаюче завдання про Кримські гори.