Дивлячись на фізичну карту Криму, краще й повніше можна уявити собі основні риси природи півострова. Неначе давнє тім'я Таври­ди, піднімається на півдні Гірський Крим, на північ від нього розта­шовані рівнини, а на сході розкинулося Керченське дрібногір'я. Головне пасмо відділяє субтропічне Південне узбережжя, а на північ від нього ребрами куестів піднімається Кримське передгір'я.

Мільйони років на дні давніх морів, що існували раніше на місці Кримського півострова, накопичувалися товщі осадових порід, з яких утворилися вапняки, мергелі й пісковики, глинисті сланці й глини. Різний характер відкладів відбився і на відмінностях у будові його поверхні. До того ж на півдні, у рухомій ділянці земної кори, відбулося загальне підняття, утворилися гори. На півночі ж, де земна кора виявилася малорухомою, утворились рівнини з невеликими височинами.

Вивченню більш доступні північне крило та східне занурення гірського Криму. Південна ж частина Кримського підняття, напевно, поступово насувається на Чорноморську улоговину, що викликає землетруси, які досягають інколи значної сили (в 1927 р. сила землетрусу місцями досягла 8 балів—руйнівний землетрус). Крім опускання, уздовж кримських берегів осьова зона антиклінарію (величезної вигнутої складки) зазнає підняття, у зв'язку з чим у гірських породах утворюються тріщини, відбу­ваються зміщення й осідання окремих масивів і глиб, утворюються яйлинські відторженці, що зсуваються вздовж південного схилу до моря.

Гірський Крим, що пережив тривалу геологічну історію, вирізняєть­ся складною будовою поверхні. На місці величезної вигнутої складки (антиклінарію) утворилися Кримські гори. У результаті тривалої дії

зовнішніх сил з єдиного на початку гребеня гір сформувалися три пас­ма, майже паралельні одне до одного. Вони знижуються, неначе гігантські сходи, на північ. Для всіх трьох пасом характерна одна особ­ливість: круті південні і пологі північні схили.