Стародавній етап географічного пізнання.

Тисячі років тому на землях сучасної України жили люди, які ще не знали писемності. Але чи означає це, що вони не мали географічних знань?

На території нинішньої Черкаської області (на берегах р. Росава, що поблизу с.Межиріч) при археологічних розкопках було знайдена схема місцевості, видряпана на бивні мамонта 15-17 тисяч років тому. Це одне із найдавніших зі збережених  схематичних зображень місцевості у світі.

Отже, первісні люди передавали одноплемінникам і нащадкам географічні знання у вигляді різних схематичних зображень  (наприклад, про розташування найкращих місць для мисливства й риболовлі) на кістці, каменях та, очевидно, на предметах, які не збереглися – на корі дерев, шкірі, глині тощо.

Варто відзначити, що люди первісних суспільств часто інтуїтивно відчували суть і властивості природних тіл. Зокрема, древні мали дивовижно точні уявлення про Космос, про живу природу.

Біля 10 – 8 тисяч років тому виникло землеробство — вирощування окультурених рослин. Людям стали необхідними знання про рух космічних тіл (особливо Сонця), від яких залежали початок і кінець певних землеробських справ. Люди дійшли висновку, що на перебіг різних природних явищ на Землі суттєво впливають космічні тіла і їх рухи. Тому вони вели спостереження за Сонцем, Місяцем, планетами й зірками. Носіями цих знань були, здебільшого, жерці. Пізнання навколишнього середовища було зумовлене не тільки потребами у їжі, житлі, певних предметах, але й природною допитливістю окремих людей.

Разом з практичними знаннями формувалися уявлення про суть і будову Світу – здебільшого у формі фольклорних творів – міфів, які передавалися із покоління у покоління. Серед міфів різних народів вирізняється група, що пояснює залежність природних явищ від космічних та надприродних сил. Ці міфи, й відповідно, уявлення про світ, називаються космогонічними.

Понад 2500 років тому територія нинішньої України ввійшла до складу Ойкумени (стародавні греки так називали відому їм заселену частину Землі). Ще з архаїчного періоду збереглися давньогрецькі перипли  (морські путівники, які являли собою опис контурів берегової лінії), – у т.ч. Понту Евксинського – тодішня назва Чорного моря. Пізніше Північне Причорномор’я стало периферійною частиною античного світу. Як відомо, давньогрецькі вчені заклали основи наукових уявлень про розвиток Космосу, форму й розміри Землі, сформували землезнавчий, країнознавчий, компонентний напрями досліджень Землі.

Для довідки: Античність охоплює період тривалістю понад 1 тис. років. Античність умовно поділяють на два періоди: 1) Домінування Давньої Греції (елліністичний період). Його початок відносять до 546 року до н.е. – встановлення рабовласницького ладу, а кінець — до 146 р. до н.е., коли країна була захоплена Римською державою. 2) Римський період (146 р. до н.е. – 476 р. н.е., – рік падіння Риму під натиском варварів, що поклало кінець періоду й античності  у цілому).

В Античній Греції процвітали натурфілософські учення (які прийшли на зміну космогонічним уявленням попереднього періоду). Натурфілософія – вчення, що пояснює природу засобами споглядання й логічних суджень (а не за допомогою інструментальних досліджень, вимірювань і розрахунків). Натурфілософські учення сформувалися переважно незалежно одне від одного у різних частинах планети (Древніх Індії, Китаю, Вавилоні, Єгипті та Греції).

Саме з творів античних вчених дійшли до нас перші письмові відомості про територію України, які є джерелами не тільки географічних але й історичних знань. Так, перші письмові географічні відомості містяться у книзі «Мельпомена» – в одній із 9-ти книг «Історія» давньогрецького вченого, «батька історії»  Геродота (484-425 рр. до н.е.). У ній указуються тодішні назви річок і місцевостей.

Булава Леонід Миколайович.

 ВСТУП, ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ. ІСТОРІЯ ГЕОГРАФІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ.  

Навчальний посібник для вивчення курсу «Фізична географія України». – Полтава:  ПДПУ імені В. Г. Короленка, 2009. – 20 с.