Теоретичні аспекти організації науково – дослідницької діяльності

Кожен етап науково – дослідницького проектування сприяє формуванню певних цінностей, норм, установки людей, ініціює їх комунікативні та творчі здібності.

1.       Підготовчий етап.

Робота над науково – дослідницьким проектом ретельно планується педагогом і обговорюється з учнями. Визначається коло проблемних питань, які стосуються всього курсу географії України і визначаються приоритетні напрямки дослідження. Учень задає собі запитання: яка тема досліджень мене найбільше цікавить? Що нового я зможу дослідити працюючи над цією темою роботи? Як і де можна використати матеріали моїх досліджень? Важливим також під час роботи на цьому етапі є виявлення слабких сторін (недосліджених аспектів) об’єкта чи теми дослідження. Чим більше буде запитань, тим більшою буде глибини дослідження. Тема дослідження може  сформуватися в результаті послідовно – логічного структурування цілого розділу чи теми.

Цей етап вимагає залучення навчальної інформації і стосується не одного предмета, а різних галузей творчого мислення. Отже, досягається цілковита природна інтеграція освіченості учнів.

2.       Пошуково – аналітичний етап

Після обрання теми проекту учень визначає його головну проблему і мету. Головне завдання яке постає перед учителем, організувати роботу так, щоб активізувати самоосвітню діяльність учнів . Отримані результати повинні бути цікавими і актуальними. Під час аналізу теми дослідження пропоную скласти коло питань, які будуть скелетом майбутньої науково – дослідницької роботи не залежно від форми його презентації.

                                                                                                                           Робота над колом проблемних питань з теми дослідження – один з найголовніших етапів роботи над проблемою. Потім юний дослідник розчленовує запитання на основні та пояснюючі. Тільки так можна остаточно сформулювати тему дослідження і визначити приоритетні напрямки роботи. Отже, до питання про вибір теми треба підходити не зверху чи знизу, а з середини проблеми. На цьому етапі роботи важливим є також активне спілкування між членами груп, які проводять дослідження, або дослідниками між собою. Адже наукова діяльність може розвиватися тільки у спілкуванні, обміні відомостями. Тобто повинна функціонувати система комунікацій, що обслуговує сферу спілкування. Допомагають у цьому учнівські конференції, підсумкові заняття в секціях МАН на яких і презентуються матеріали досліджень юних науковців.

Під час роботи над проектом учні вчаться не діяти шаблонно, а знаходять власний шлях розв’язання поставлених задач. Вчаться користуватися різними джерелами інформації, аналізувати отриману інформацію, вибирати головне, що допоможе вирішити проблему. Для того щоб учні не загубилися в інформаційному просторі доцільним є використання “Щоденника дослідника”. У щоденнику учень самостійно, або під керівництвом учителя організовує свою роботу, вибудовує власний алгоритм дослідження.

“Щоденник дослідника” – своєрідна програма дослідження, яка систематизує і стимулює подальшу індивідуальну роботу учня. Учень розробляє власний план досягнення поставленої мети. Важливим також є вміння аналізувати ситуації, виявляти недосконалість об’єкта вивчення чи дослідження. Головне, тема проекту завжди повинна бути якомога тісніше пов’язана з реаліями сучасного життя, процесами, які відбуваються в найближчому соціальному оточенні учня й суспільства в цілому. Інакше особистий досвід дитини не стане активним фактором пошуку. Учні визначають проблеми та задачі дослідження, розробляють гіпотези дослідження, обговорюють методи та проводять збір інформації.

3.Системно – узагальнюючий етап.

На цьому етапі учні систематизують і узагальнюють матеріали досліджень, готують додатки та картосхеми, оформлюють таблиці. (Додаток З) Важливими уміннями для учнів є не тільки відбір потрібної інформації, а також її аналіз та синтез. Учні вчаться взаємодіяти один з одним та учителем. Обговорюють проблеми що виникають у ході дослідження.

                                                                                                                           Щоб створити власний науково – дослідницький проект учні повинні вміти перш за все мати певний обсяг знань з теми дослідження, навчитися організовувати свою роботу на основі самоосвіти.

                                                                                                                           Виходячи з індивідуальної особливості учнів шкільного віку можна сформулювати наступні вимоги до самоосвітньої діяльності учнів.

1.       Зв’язок самоосвіти з практичною діяльністю  учнів. Результатом самоосвіти повинно бути створення продукту діяльності на основі опанування новими теоретичними знаннями та практичними вміннями.

2.       Систематичність та послідовність самоосвіти, неперервний характер роботи, постійне ускладнення змісту та форм самоосвіти.

3.       Комплексний підхід до добору змісту й організації обраної теми дослідження.

4.       Індивідуальний характер самоосвіти, вибір таких форм і методів у своїй роботі які найкраще розкриють потенційні можливості учнів.

5.       Гласність і наочність результатів самоосвітньої роботи через публічні презентації, публікації в пресі, підготовку повідомлень з теми дослідження на уроках географії та в позаурочний час.

6.       Зацікавленість учнів здобутками вітчизняних вчених з теми дослідження.

7.       Завершеність самоосвітньої роботи на кожному етапі (участь у семінарах, інформація на засідання секцій МАН, складання реферату, або доповіді, написання статті, міні – підручника тощо).

Самоосвіта гімназистів в системі проектної технології навчання органічно поєднує навчальну програму і програму особистого самовдосконалення. Вчитель поступово переорієнтовується з інформатора в фасилітатора (того, хто здійснює супровід)