МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

з написання і захисту науково-дослідницьких робіт

учнів-членів МАН України

ВСТУП

Найважливішою складовою частиною всіх етапів конкурсу Ма­лої академії наук є підготовка та захист наукової роботи. Для преважної більшості школярів саме вона є першою спробою самостій­ної дослідницької праці, яка багато в чому може визначити майбут­нє молодого науковця.

Як переконливо свідчить існуючий досвід, в процесі своїх нау­кових пошуків учні мають виконати ряд складних завдань, які поро­джують певні труднощі. Щоб успішно їх розв'язати, необхідно мати відповідні знання і оволодіти хоча б основними методами наукового дослідження. Пропоновані методичні рекомендації слухачам і чле­нам МАН спрямовані на. досягнення цієї мети. При цьому зауважи­мо, що дати вичерпні відповіді на всі питання, які можуть виникнути під час роботи неможливо, тому ми подаємо лише елементарні за­гальні відомості щодо вимог, яким повинно відповідати наукове до­слідження. Обов'язковою умовою підготовки до конкурсу є система­тичні консультації з науковим керівником і напружена самостійна праця.

І. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО КОНКУРСНОЇ РОБОТИ

Приймаючи можливо доленосне для себе рішення про заняття наукової роботою, відразу ж треба зрозуміти, що ця справа буде вимагати вміння викласти свої міркування в письмовій формі та зробити переконливі висновки.

Ваша робота повинна бути оригінальним твором з елементами наукового дослідження, тобто містити щось нове, в порівнянні із уже написаним. Звичайно, відразу важко зробити якесь відкриття чи ви­явити досі невідомі науці факти. Але потрібно прагнути до того, щоб з позицій сучасного підходу проаналізувати минулі по­дії, чи може розглянути вже відоме з іншого боку, аргументовано обґрунтувати свою власну думку.

Дуже поширеним недоліком багатьох робіт МАН є їх рефера­тивний характер, тобто виклад або переказ існуючої літератури, на­віть без її аналізу. Отже, перша головна умова полягає в тому, що Ваша робота повинна мати самостійний і оригінальний характер хоча б з окремими елементами наукового дослідження та аналізом відповідних джерел

II. ВИБІР ТЕМИ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Вирішивши займатись науковою працею необхідно перш за все вдало обрати тему дослідження. Це важливе відповідальне за­вдання, від правильного вирішення якого в значній мірі залежить успішне завершення роботи. Щоб вірно обрати її тему, необхідно врахувати наступне:

-  тема повинна бути для Вас цікавою;

-  вона повинна бути актуальною;

- важливим критерієм при виборі теми є доступність джерел (документальних матеріалів та спеціальної літератури);

-  тема повинна бути якомога більш конкретною (потрібно чітко визначити хронологічні рамки, регіон та предмет дослідження і тор­катись певного питання).

Деякі учні обирають дуже широкі теми, які охоплюють глобаль­ні історичні проблеми або занадто тривалий хронологічний період великого регіону. В такому випадку дуже важко розкрити тему, а до­слідження, здебільшого, має реферативний характер і не отримує високої оцінки.

Слід звернути увагу на ступінь вивчення даної проблеми в іс­торичній літературі.

Щоб допомогти Вам у виборі, пропонуємо примірний перелік тем. Він, звичайно, є лише орієнтований, тому кожен учасник може запропонувати свою тему. Але у будь-якому разі необхідно поради­тись з науковим керівником, який із урахуванням Вашого рівня під­готовки та місця проживання допоможе обрати оптимальний варі­ант

III. СКЛАДАННЯ БІБЛІОГРАФІЇ, ПЛАНУ ОПРАЦЮВАННЯ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Після обрання теми наукового дослідження потрібно приступи­ти до складання бібліографії роботи - так називається перелік до­сліджених  джерел та літератури.

Рекомендуємо розпочати із ознайомлення з відповідними роз­ділами систематичних та предметних каталогів бібліотек, найкра­ще обласної наукової бібліотеки ім. О.Гончара. Черговий бібліо­граф поможе Вам розібратись в цій справі.

Всі виявлені праці та опубліковані джерела занесіть на бібліо­графічні картки, як це зроблено в бібліотечному каталозі. Можна складати весь список літератури на одному аркуші, але з окремими картками працювати зручніше.

Складання плану починається вже з вибору теми і завершуєть­ся після збору фактичного матеріалу. Звичайно, що в процесі нау­кових пошуків може виникнути необхідність внести корективи або й змінити план, але перший орієнтований варіант плану виникає з самого початку роботи.

Працюючи над планом, треба конкретно формулювати його пункти, уникати широких неконкретних визначень та двозначних тлумачень. Рекомендуємо чітко продумати назву 3-5 розділів плану, які в свою чергу можна розбити на параграфи. Бажано заздалегідь передбачити кількість сторінок та на той чи інший розділ, адже це допоможе витримати пропорційність викладу (загальний об'єм ро­боти повинен мати 24-26 сторінок без додатків). При складанні пла­ну треба порадитись з науковим керівником.

Структура роботи визначається її змістом і служить поставле­ній меті.

Однак Ваш твір повинен обов'язково включати такі струк­турні елементи: план, вступ, кілька розділів з їх назвою, висновки, список використаних джерел та літератури і, бажано, додатки.

ВСТУП (10-15 % від загального об'єму роботи) повинен скла­датися с таких елементів:

1. Актуальність теми.

2. Короткий Історіографічний огляд даної проблеми.

3. Стисла характеристика використаних джерел.

4. Визначення головної мети і завдань роботи з обґрунтуван­ням її хронологічних рамок

 5. Вказівку на практичне знання роботи та по можливості нау­кову новизну.

Історіографічний огляд повинен містити короткий і конкретний аналіз використаної літератури. При цьому головним є не просто вказати хто і що написав по даній проблемі, а що нового у її ви­вчення він вніс в порівнянні із своїм попередником та що, можливо, залишилось поза його увагою.

Спочатку потрібно спробувати проаналізувати енциклопедич­ний матеріал та узагальнюючі праці, а далі перейти до монографій та статей, які більш конкретно присвячені даній проблемі. В сере­дині цих підрозділів літературу розглядають у хронологічному плані при чому спочатку вітчизняні, а потім іноземні. Під кінець історіо­графічного огляду формулюється думка про те, що деякі аспекти проблеми все ще потребують подальшого вивчення, до чого й прагне автор, роботи.

ОСНОВНА ЧАСТИНА наукової роботи складається з кількох розділів або глав (якщо кожен пункт плану цієї частини ділиться на параграфи).

Один розділ чи глава присвячені висвітленню окремого питан­ня. Працюючи над описанням основної частини, треба прагнути до того щоб не бути голослівним, щоб Ваші виклади підкріплювались фактами, але не були ними переобтяжені. Дуже поширеним недолі­ком багатьох молодих науковців є описовість і фактографія замість глибокого аналізу та узагальнень Якщо Ви наводите конкретну ци­фру, дату, цитату або не свою власну думку, обов'язково необхідно посилатись на джерело з точною вказівкою на сторінку. В кінці кож­ного розділу чи глави має бути короткий логічний висновок, зробле­ній на основі аналізу вивченого матеріалу.

В заключній частині роботи (до 10% від загального обсягу) міс­тяться висновки та рекомендації що до практичного застосування результатів дослідження. Пам'ятайте, що висновки в кінці роботи не повинні просто повторювати тих висновків, які є в кінці розділів, це повинні бути узагальненні висновки, обов'язково зроблені в резуль­таті Вашого дослідження. Інколи такі висновки хоч і логічно прави­льні, зроблені взагалі по даній проблемі, і тоді вважається що вони мають "умозрительный" характер тобто в даній роботі це не вивча­лось.

IV. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Завершує роботу список використаних джерел та літератури, або бібліографія.

Хоч такий список міститься в кінці, складати його бажано рані­ше, тому що необхідно здійснювати посилання на джерела перелі­чені в тексті роботи.

Бібліографічний список (див. Додаток 4) відразу дає уявлення про джерельну базу дослідження, вміння автора добирати джерела та його знання історіографії. Цю роботу треба виконувати у встано­вленому порядку. Спочатку подаються використані джерела. Пода­вати їх бажано у хронологічному порядку. Далі у алфавітному по­рядку наводиться інша література. Причому, спочатку пишеться прізвище автора, а потім його ініціали. Якщо подається окрема стаття у журналі чи збірника наукових праць, то обов'язково спочат­ку вказується прізвище та ініціали автора, назва його статті, а вже потім назва, рік та номер журналу із зазначенням сторінок які охоп­лює необхідна стаття. Якщо автор роботи використовує документи, вміщенні у хрестоматії, то наводиться повна назва документу, а по­тім точні вихідні данні хрестоматії чи збірника документів із зазначення сторінок, на яких знаходиться документ.

Після списку джерел та літератури вміщуються додатки. Ця структурна частини роботи не включається у загальний обсяг сторі­нок, але не слід зловживати і наводити невиправдано велику кіль­кість додатків.

У додатках вміщують таблиці з фактичним матеріалом, діагра­ми, карти, схеми, копії деяких документів, портрети історичних осіб, ілюстрації.

Кожен документ чи таблиця подається на окремій сторінці під своїм номером з назвою і вказівкою джерела, звідки він походить (якщо це документ).

V. ОФОРМЛЕННЯ РОБОТИ ТА ЇЇ НАУКОВО-ДОВІДКОВИЙ АПАРАТ

Окрім змісту, важливим критерієм оцінки наукової роботи є якість її оформлення. Не дотримання їх суттєво знижує загальну оцінку.

Наукова робота відкривається титульним аркушем Далі розміщується план-зміст роботи з назвою кожної складової структури та вказівкою сторінок .

На цих перших двох аркушах цифри, що означають порядковий номер сторінок не ставляться. Лише на третьому аркуші де розпо­чинається "Вступ", верхньому правому куті ставляться цифри "З", на слідуючій сторінці - "4" і т.д., включаючи додатки

Дуже важливе значення має правильне оформлення науково-довідкового апарату роботи, який є показником як рівня спеціальної підготовки молодого науковця, так міри оволодіння темою роботи та її матеріалом

Науково-довідковий апарат складається із посилань на джере­ла та літературу.

Без посилання на джерела та літературу робота не може вва­жатись науковою. Посилання треба робити на всі цифри, дати, ци­тати, висновки, які не належать автору Існує декілька способів оформлення науково-довідкового апарату. Наведемо один із них, який відповідає сучасним вимогам і найбільш раціональний. Для цього перш за все треба скласти список використаних джерел та лі­тератури що дасть можливість посилатись на відповідне джерело або літературу, так як вони подають під своїми номерами. Напри­клад, Вам потрібно навести конкретні дані про утримання козацько­го війська за часів Б.Хмельницького, які містяться в монографії І. Крип'якевича "Богдан Хмельницький". При цьому можна навести цитату із названої книги, взявши слова Крип'якевича в лапки, але краще передати зміст речення своїми словами, поставивши після них квадратні дужки з позначенням порядкового номеру монографії в бібліографічному списку та сторінку.

Наприклад, можна написати так: "Військова старшина й адміні­страція одержували також платню грішми:

генеральний писар - 1000 золотих, генеральний обозний - 400, військові судді - по 300" [18;251]

Цей запис значить, що наведені цифри містяться в тому дже­релі або книжці, яка у списку має порядковий номер "18", на сторінці 251

Якщо в роботі використовуються архівні документи, то в бібліо­графічному списку такі джерела виділяються окремо , при цьому обов'язково вказується повна назва архіву, фонд, опис, справа, та її назва, а в тексті роботи в квадратних дужках ста­виться лише порядковий номер джерела та аркуш використаної справи.

Свою специфіку має посилання на періодичні видання. Скажі­мо, Вам необхідно використати статтю з Українського історичного журналу В такому разі в бібліографічному списку потрібно вказати спочатку прізвище та ініціали автора, назву статті, назву журналу, рік та номер видання, означити сторінки, на яких вміщена стаття , а в тексті роботи Ви вказуєте лише порядковий номер даної статті по своєму списку і конкретну сторінку.

Якщо використовуються газети, що служать Вам за історичні джерела, то в бібліографічному списку вони виділяються окремо, і записуються під загальним порядковим номером так: 6. Наддніп­рянська правда, 1935. В тексті роботи: [6; 18 вер.] Це означає, що автор посилається на газету "Наддніпрянська правда", за 18 верес­ня 1935 року.

При оформленні роботи не зловживайте цитатами, тим більше дуже великими, не прийнято їх наводити по кілька раз підряд.

В тому разі, коли використовуються джерела та література на іноземній мові, їх назви в списку пишуть на мові оригіналу.

В бібліографічному списку обов'язково виділяти дві частини: "джерела" та ".література". При цьому спочатку наводяться неопубліковані джерела, а потім матеріали, вміщенні в збірниках докумен­тів, хрестоматіях, а далі - періодика.

Загально прийнято, що спочатку вказуються державні архіви-республіканські, обласні, районні, за ними - відомчі архівосховища, поточні архіви різних організацій, далі - іноземні архіви в алфавіт­ному порядку за назвою країн

Якщо в тексті потрібно навести таблицю, то обов'язково вказу­ється її номер і назва, а також джерело походження інформації.

В тому випадку, коли автор сам складав таблицю, то зазнача­ється: "Таблиця складена автором" з посиланням на джерела.

Додатки, якщо в них є потреба, розміщуються після списку джерел та літератури. В них виносять таблиці, діаграми, карти, схеми, ксерокопії документів. Ілюстрації, портрети і т.д. Сторінки, на яких розміщуються додатки, не входять до загального обсягу робо­ти, але в них продовжується виставлятися наскрізна нумерація. Кожен додаток розміщується на окремі сторінці, має свій порядковий номер і назву. Записується це так: Додаток І. Під ним - назва.

Щоб правильно оформити науково-довідковій апарат, рекоме­ндуємо спершу уважно переглянути відповідні розділи наукової лі­тератури або дипломної роботи. Завершуючи рекомендації щодо складання науково-довідкового апарату, порадимо ще ознайоми­тись і запам'ятати які існують загальноприйняті скорочення термінів і назв, що широко використовуються в наукових працях. Наприклад: УЇЖ - Український історичний журнал, ЗНТШ - Записки наукового товариства імені Т.Шевченка, ПСРЛ - Полное собрание русских летописей і т.д.

VI. ЗАХИСТ РОБОТИ

Повністю завершена робота в зброшурованому вигляді пода­ється до територіального обласного відділення МАН на перевірку науковому керівникові, який пише відгук і виставляє оцінку за зміст роботи.

Після цього настає останній етап конкурсу - захист наукової роботи. Він проходить за визначено процедурою на відкритому за­сіданні секції історії України, на якому присутні члени журі, учасники конкурсу, при чому можуть бути і ті, хто ще роботу лише готує, а та­кож вчителі із шкіл.

Для захисту роботи слово надається її автору, який у своїй ко­роткій доповіді (не більше 10 хвилин) повинен повідомити про по­ставлену проблему, головну мету роботи, її завдання, стисло оха­рактеризувати історіографію, використані джерела та літературу, сказати про структуру роботи І її зміст, сформулювати свої виснов­ки.

Часто трапляється, коли під час захисту автор намагається чи­тати всю роботу, або один з її розділів. Звичайно, можна зупинитись на найбільш цікавих місцях свого твору, але не на всьому тексті Готуючись до захисту, необхідно розрахувати час, виготовити наоч­ність -таблиці, діаграми, карти, схеми і використовувати їх під час своєї доповіді.

Після закінчення виступу автор повинен відповісти на задані питання. Крім членів журі задавати питання мають право всі учас­ники конкурсу. Відповідати треба конкретно і лаконічно Члени журі виставляють в балах оцінку за захист наукової роботи, підводять загальні підсумки і визначають переможців.

ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ РОБОТИ

            Оформлення Вашої роботи має відповідати тим вимогам, що ставляться до наукових робіт.

Текст роботи має бути надрукований на друкарській машинці або набраний на комп’ютері на одній сторінці стандартного аркушу білого паперу формату А4 (297х210 мм).

В одному рядку, рахуючи пропуски між словами, повинно бути 57-60 знаків, а рядків 28-30 (інтервал 2 пт).

Кожен аркуш повинен мати поля: ліве – 20-30 мм, верхнє – 20 мм, праве – 10 мм, нижнє – 25 мм.

Всі сторінки роботи підрозділу набираються більш жирним  шрифтом і виділяються від попереднього тексту прогалиною у 30 мм, а новий рядок розміщується нижче від заголовку на 15 мм.

Початок тексту нового підрозділу повинен бути на тій же сторінці, що й його заголовок.

Готова робота подається в зброшурованому вигляді. Це значить, що її треба переплести і зробити тверду обкладинку або хоч помістити її в м’яку обкладинку скоросшивач.