Урок у системі особистісно орієнтованого навчання починається з повідомлення учням орієнтованих на конкретний результат  цілей, у визначенні яких учитель виходить не тільки зі змісту навчального матеріалу, загальних цілей якого ця ціль має бути особистісно значущою.

-На уроці мають бути створені позитивний настрой, відповідна мотивація, ситуація успіху, взаємопідтримка, переважання ДІАЛОГІЧНОЙ форми спілкування, індивідуальної, парної та групової роботи.

-забезпечується участь школярів в організації навчальної діяльності через залучення до планування роботи, вибір рівня засвоєння виучуваного матеріалу та способів його фіксації, варіантів завдань, оцінювання результатів.

-Обов`язково повідомляються й запитання та завдання, за якими перевірятиметься рівень знань, умінь і навичок.

ü Обов`язковим елементом є рефлексія учня над власною діяльністю: доцільність обраного шляху вирішення поставлених завдань, форм і методів роботи, досягнення чи не досягнення цілей.

ü Оцінювання школяра проводиться в порівнянні з його попередніми успіхами

й планованими цілями через поцінування успіхів, способів навчальної діяльності, докладених зусиль.

        В умовах особистісно орієнтованого навчання на уроці оцінюються рівень навченості учнів (традиційне виставлення оцінки за знання ), рівень научуваності (навчальні можливості ), рівень особистісного зростання.

Процес оцінювання включає:

-визначення критеріїв оцінювання;

-ознайомлення школярів з видами самооцінки (адекватна\неадекватна, загальна  детальна тощо);

- вироблення вміння оцінювати й самооцінювати завдяки  вправлянню в цьому  видові діяльності.

         Для вироблення навичок оцінювання добре прислужиться взаємоперевірка домашніх завдань, рецензування усних відповідей, письмових робіт однокласників. Зрештою учень переходить до самооцінки власної відповіді, розказаного напам`ять вірша тощо.

         При організації особистісно зорієнтованого уроку професійна позиція вчителя повинна полягати в тому, щоб знати та шанобливо ставитися до будь-якого висловлювання учня за змістом обговорюваної теми. Треба подумати не тільки який матеріал він буде повідомляти, але й які змістовні характеристики із приводу цього матеріалу можливі в суб`єктивному досвіді учнів;що варто зробити, щоб обговорити дитячі «версії» не в оцінній ситуації (правильно - неправильно ), а в рівноправному діалозі.

Як узагальнити ці « версії» ,виділити і підтримати ті з них, які найбільш адекватні науковому змісту, відповідають темі уроку, завданням і цілям навчання.

За цих умов учні будуть прагнути бути «почутими», стануть висловлюватися, з порушеної теми, пропонувати, не боячись помилитися, свої варіанти її  змістовного обговорення. Якщо на традиційному уроці основна увага вчителя приділяється колективним (фронтальним) методом роботи, то на особистісно орієнтованому він повинен перебрати на себе роль координатора, організатора самостійної роботи класу, гнучко розподіляючи дітей за групами з урахуванням їхніх особистісних особливостей, з метою створення максимально сприятливих умов для їхнього прояву. Усе це сприяє спеціальної підготовки.

На уроці доцільно використовувати різноманітні форми і методи організації роботи учнів, що дозволяють розкрити  зміст їх суб`єктивного досвіду  із запропонованої теми. Продумувати чергування видів робіт, типів завдань для зниження стомлюваності учнів. Заохочувати учнів до висловлювання  оригінальних ідей і гіпотез. Прагнути до створення ситуації успіху для кожного школяра.

Важливе місце в особистісно орієнтованому навчанні посідають інтерактивні („inter”- взаємний, „act”- діяти) технології. Відмінність  між ними і звичними нам організаційними формами полягає  у спрямованості  навчальної діяльності первинної групи ( пари) на досягнення спільної мети. Залежність загального успіху від внеску кожного усуває конкуренцію всередині групи, змушує  її учасників слухати один одного, доводити, сперечатися, враховувати різні думки  і пропозиції  щодо розв`язання проблеми, навчатись самому й навчати інших, логічно висловлюватися, опонувати тощо.

Сучасна методика нагромадила багатий арсенал прийомів інтерактивного навчання від найпростіших  («Робота в парах», «Ротаційні (змінні) трійки», «Карусель», «Мікрофон»)  до складних («Мозковий штурм», «Мозаїка», «Аналіз ситуації»), а також імітаційні ігри, дискусії, дебати. Використання інтерактивних технологій не самоціль, а засоби створення атмосфери доброзичливості  й порозуміння, зняття з душі дитини  почуття страху, зробити її розкутою, навіяти впевненість у своїх силах, налаштувати на успіх, виявити здібність до творчості.

Систематичне засвоєння інноваційних форм роботи  дасть змогу вчителеві успішно розв`язати порушені проблеми. Для цього треба:

-визначити рівень підготовленості класу до сприйняття тієї чи іншої технології;

-провести достатню попередню підготовку;

-забезпечити послідовність в освоєнні учнями певних прийомів роботи;

-дати учням інструктивні матеріали.