Приймаючи можливо доленосне для себе рішення про заняття наукової роботою, відразу ж треба зрозуміти, що ця справа буде вимагати вміння викласти свої міркування в письмовій формі та зробити переконливі висновки.

Ваша робота повинна бути оригінальним твором з елементами наукового дослідження, тобто містити щось нове, в порівнянні із уже написаним. Звичайно, відразу важко зробити якесь відкриття чи ви­явити досі невідомі науці факти. Але потрібно прагнути до того, щоб з позицій сучасного підходу проаналізувати минулі по­дії, чи може розглянути вже відоме з іншого боку, аргументовано обґрунтувати свою власну думку.

Дуже поширеним недоліком багатьох робіт МАН є їх рефера­тивний характер, тобто виклад або переказ існуючої літератури, на­віть без її аналізу. Отже, перша головна умова полягає в тому, що Ваша робота повинна мати самостійний і оригінальний характер хоча б з окремими елементами наукового дослідження та аналізом відповідних джерел

II. ВИБІР ТЕМИ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Вирішивши займатись науковою працею необхідно перш за все вдало обрати тему дослідження. Це важливе відповідальне за­вдання, від правильного вирішення якого в значній мірі залежить успішне завершення роботи. Щоб вірно обрати її тему, необхідно врахувати наступне:

-  тема повинна бути для Вас цікавою;

-  вона повинна бути актуальною;

- важливим критерієм при виборі теми є доступність джерел (документальних матеріалів та спеціальної літератури);

-  тема повинна бути якомога більш конкретною (потрібно чітко визначити хронологічні рамки, регіон та предмет дослідження і тор­катись певного питання).

Деякі учні обирають дуже широкі теми, які охоплюють глобаль­ні історичні проблеми або занадто тривалий хронологічний період великого регіону. В такому випадку дуже важко розкрити тему, а до­слідження, здебільшого, має реферативний характер і не отримує високої оцінки.

Слід звернути увагу на ступінь вивчення даної проблеми в іс­торичній літературі.

Щоб допомогти Вам у виборі, пропонуємо примірний перелік тем. Він, звичайно, є лише орієнтований, тому кожен учасник може запропонувати свою тему. Але у будь-якому разі необхідно поради­тись з науковим керівником, який із урахуванням Вашого рівня під­готовки та місця проживання допоможе обрати оптимальний варі­ант

III. СКЛАДАННЯ БІБЛІОГРАФІЇ, ПЛАНУ ОПРАЦЮВАННЯ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Після обрання теми наукового дослідження потрібно приступи­ти до складання бібліографії роботи - так називається перелік до­сліджених  джерел та літератури.

Рекомендуємо розпочати із ознайомлення з відповідними роз­ділами систематичних та предметних каталогів бібліотек, найкра­ще обласної наукової бібліотеки ім. О.Гончара. Черговий бібліо­граф поможе Вам розібратись в цій справі.

Всі виявлені праці та опубліковані джерела занесіть на бібліо­графічні картки, як це зроблено в бібліотечному каталозі. Можна складати весь список літератури на одному аркуші, але з окремими картками працювати зручніше.

Складання плану починається вже з вибору теми і завершуєть­ся після збору фактичного матеріалу. Звичайно, що в процесі нау­кових пошуків може виникнути необхідність внести корективи або й змінити план, але перший орієнтований варіант плану виникає з самого початку роботи.

Працюючи над планом, треба конкретно формулювати його пункти, уникати широких неконкретних визначень та двозначних тлумачень. Рекомендуємо чітко продумати назву 3-5 розділів плану, які в свою чергу можна розбити на параграфи. Бажано заздалегідь передбачити кількість сторінок та на той чи інший розділ, адже це допоможе витримати пропорційність викладу (загальний об'єм ро­боти повинен мати 24-26 сторінок без додатків). При складанні пла­ну треба порадитись з науковим керівником.

Структура роботи визначається її змістом і служить поставле­ній меті.

Однак Ваш твір повинен обов'язково включати такі струк­турні елементи: план, вступ, кілька розділів з їх назвою, висновки, список використаних джерел та літератури і, бажано, додатки.

ВСТУП (10-15 % від загального об'єму роботи) повинен скла­датися с таких елементів:

1. Актуальність теми.

2. Короткий Історіографічний огляд даної проблеми.

3. Стисла характеристика використаних джерел.

4. Визначення головної мети і завдань роботи з обґрунтуван­ням її хронологічних рамок

 5. Вказівку на практичне знання роботи та по можливості нау­кову новизну.

Історіографічний огляд повинен містити короткий і конкретний аналіз використаної літератури. При цьому головним є не просто вказати хто і що написав по даній проблемі, а що нового у її ви­вчення він вніс в порівнянні із своїм попередником та що, можливо, залишилось поза його увагою.

Спочатку потрібно спробувати проаналізувати енциклопедич­ний матеріал та узагальнюючі праці, а далі перейти до монографій та статей, які більш конкретно присвячені даній проблемі. В сере­дині цих підрозділів літературу розглядають у хронологічному плані при чому спочатку вітчизняні, а потім іноземні. Під кінець історіо­графічного огляду формулюється думка про те, що деякі аспекти проблеми все ще потребують подальшого вивчення, до чого й прагне автор, роботи.

ОСНОВНА ЧАСТИНА наукової роботи складається з кількох розділів або глав (якщо кожен пункт плану цієї частини ділиться на параграфи).

Один розділ чи глава присвячені висвітленню окремого питан­ня. Працюючи над описанням основної частини, треба прагнути до того щоб не бути голослівним, щоб Ваші виклади підкріплювались фактами, але не були ними переобтяжені. Дуже поширеним недолі­ком багатьох молодих науковців є описовість і фактографія замість глибокого аналізу та узагальнень Якщо Ви наводите конкретну ци­фру, дату, цитату або не свою власну думку, обов'язково необхідно посилатись на джерело з точною вказівкою на сторінку. В кінці кож­ного розділу чи глави має бути короткий логічний висновок, зробле­ній на основі аналізу вивченого матеріалу.

В заключній частині роботи (до 10% від загального обсягу) міс­тяться висновки та рекомендації що до практичного застосування результатів дослідження. Пам'ятайте, що висновки в кінці роботи не повинні просто повторювати тих висновків, які є в кінці розділів, це повинні бути узагальненні висновки, обов'язково зроблені в резуль­таті Вашого дослідження. Інколи такі висновки хоч і логічно прави­льні, зроблені взагалі по даній проблемі, і тоді вважається що вони мають "умозрительный" характер тобто в даній роботі це не вивча­лось.

IV. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Завершує роботу список використаних джерел та літератури, або бібліографія.

Хоч такий список міститься в кінці, складати його бажано рані­ше, тому що необхідно здійснювати посилання на джерела перелі­чені в тексті роботи.

Бібліографічний список (див. Додаток 4) відразу дає уявлення про джерельну базу дослідження, вміння автора добирати джерела та його знання історіографії. Цю роботу треба виконувати у встано­вленому порядку. Спочатку подаються використані джерела. Пода­вати їх бажано у хронологічному порядку. Далі у алфавітному по­рядку наводиться інша література. Причому, спочатку пишеться прізвище автора, а потім його ініціали. Якщо подається окрема стаття у журналі чи збірника наукових праць, то обов'язково спочат­ку вказується прізвище та ініціали автора, назва його статті, а вже потім назва, рік та номер журналу із зазначенням сторінок які охоп­лює необхідна стаття. Якщо автор роботи використовує документи, вміщенні у хрестоматії, то наводиться повна назва документу, а по­тім точні вихідні данні хрестоматії чи збірника документів із зазначення сторінок, на яких знаходиться документ.

Після списку джерел та літератури вміщуються додатки. Ця структурна частини роботи не включається у загальний обсяг сторі­нок, але не слід зловживати і наводити невиправдано велику кіль­кість додатків.

У додатках вміщують таблиці з фактичним матеріалом, діагра­ми, карти, схеми, копії деяких документів, портрети історичних осіб, ілюстрації.

Кожен документ чи таблиця подається на окремій сторінці під своїм номером з назвою і вказівкою джерела, звідки він походить (якщо це документ).