Окрім змісту, важливим критерієм оцінки наукової роботи є якість її оформлення. Не дотримання їх суттєво знижує загальну оцінку.

Наукова робота відкривається титульним аркушем Далі розміщується план-зміст роботи з назвою кожної складової структури та вказівкою сторінок .

На цих перших двох аркушах цифри, що означають порядковий номер сторінок не ставляться. Лише на третьому аркуші де розпо­чинається "Вступ", верхньому правому куті ставляться цифри "З", на слідуючій сторінці - "4" і т.д., включаючи додатки

Дуже важливе значення має правильне оформлення науково-довідкового апарату роботи, який є показником як рівня спеціальної підготовки молодого науковця, так міри оволодіння темою роботи та її матеріалом

Науково-довідковий апарат складається із посилань на джере­ла та літературу.

Без посилання на джерела та літературу робота не може вва­жатись науковою. Посилання треба робити на всі цифри, дати, ци­тати, висновки, які не належать автору Існує декілька способів оформлення науково-довідкового апарату. Наведемо один із них, який відповідає сучасним вимогам і найбільш раціональний. Для цього перш за все треба скласти список використаних джерел та лі­тератури що дасть можливість посилатись на відповідне джерело або літературу, так як вони подають під своїми номерами. Напри­клад, Вам потрібно навести конкретні дані про утримання козацько­го війська за часів Б.Хмельницького, які містяться в монографії І. Крип'якевича "Богдан Хмельницький". При цьому можна навести цитату із названої книги, взявши слова Крип'якевича в лапки, але краще передати зміст речення своїми словами, поставивши після них квадратні дужки з позначенням порядкового номеру монографії в бібліографічному списку та сторінку.

Наприклад, можна написати так: "Військова старшина й адміні­страція одержували також платню грішми:

генеральний писар - 1000 золотих, генеральний обозний - 400, військові судді - по 300" [18;251]

Цей запис значить, що наведені цифри містяться в тому дже­релі або книжці, яка у списку має порядковий номер "18", на сторінці 251

Якщо в роботі використовуються архівні документи, то в бібліо­графічному списку такі джерела виділяються окремо , при цьому обов'язково вказується повна назва архіву, фонд, опис, справа, та її назва, а в тексті роботи в квадратних дужках ста­виться лише порядковий номер джерела та аркуш використаної справи.

Свою специфіку має посилання на періодичні видання. Скажі­мо, Вам необхідно використати статтю з Українського історичного журналу В такому разі в бібліографічному списку потрібно вказати спочатку прізвище та ініціали автора, назву статті, назву журналу, рік та номер видання, означити сторінки, на яких вміщена стаття , а в тексті роботи Ви вказуєте лише порядковий номер даної статті по своєму списку і конкретну сторінку.

Якщо використовуються газети, що служать Вам за історичні джерела, то в бібліографічному списку вони виділяються окремо, і записуються під загальним порядковим номером так: 6. Наддніп­рянська правда, 1935. В тексті роботи: [6; 18 вер.] Це означає, що автор посилається на газету "Наддніпрянська правда", за 18 верес­ня 1935 року.

При оформленні роботи не зловживайте цитатами, тим більше дуже великими, не прийнято їх наводити по кілька раз підряд.

В тому разі, коли використовуються джерела та література на іноземній мові, їх назви в списку пишуть на мові оригіналу.

В бібліографічному списку обов'язково виділяти дві частини: "джерела" та ".література". При цьому спочатку наводяться неопубліковані джерела, а потім матеріали, вміщенні в збірниках докумен­тів, хрестоматіях, а далі - періодика.

Загально прийнято, що спочатку вказуються державні архіви-республіканські, обласні, районні, за ними - відомчі архівосховища, поточні архіви різних організацій, далі - іноземні архіви в алфавіт­ному порядку за назвою країн

Якщо в тексті потрібно навести таблицю, то обов'язково вказу­ється її номер і назва, а також джерело походження інформації.

В тому випадку, коли автор сам складав таблицю, то зазнача­ється: "Таблиця складена автором" з посиланням на джерела.

Додатки, якщо в них є потреба, розміщуються після списку джерел та літератури. В них виносять таблиці, діаграми, карти, схеми, ксерокопії документів. Ілюстрації, портрети і т.д. Сторінки, на яких розміщуються додатки, не входять до загального обсягу робо­ти, але в них продовжується виставлятися наскрізна нумерація. Кожен додаток розміщується на окремі сторінці, має свій порядковий номер і назву. Записується це так: Додаток І. Під ним - назва.

Щоб правильно оформити науково-довідковій апарат, рекоме­ндуємо спершу уважно переглянути відповідні розділи наукової лі­тератури або дипломної роботи. Завершуючи рекомендації щодо складання науково-довідкового апарату, порадимо ще ознайоми­тись і запам'ятати які існують загальноприйняті скорочення термінів і назв, що широко використовуються в наукових працях. Наприклад: УЇЖ - Український історичний журнал, ЗНТШ - Записки наукового товариства імені Т.Шевченка, ПСРЛ - Полное собрание русских летописей і т.д.

            Оформлення Вашої роботи має відповідати тим вимогам, що ставляться до наукових робіт.

Текст роботи має бути надрукований на друкарській машинці або набраний на комп’ютері на одній сторінці стандартного аркушу білого паперу формату А4 (297х210 мм).

В одному рядку, рахуючи пропуски між словами, повинно бути 57-60 знаків, а рядків 28-30 (інтервал 2 пт).

Кожен аркуш повинен мати поля: ліве – 20-30 мм, верхнє – 20 мм, праве – 10 мм, нижнє – 25 мм.

Всі сторінки роботи підрозділу набираються більш жирним  шрифтом і виділяються від попереднього тексту прогалиною у 30 мм, а новий рядок розміщується нижче від заголовку на 15 мм.

Початок тексту нового підрозділу повинен бути на тій же сторінці, що й його заголовок.

Готова робота подається в зброшурованому вигляді. Це значить, що її треба переплести і зробити тверду обкладинку або хоч помістити її в м’яку обкладинку скоросшивач.