ДІЛОВІ ІГРИ

НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ

Ділові ігри — це «особливий спосіб побудови моделей, що передбачає одночасну багатосторонню взаємодію гравців, які змагаються і співпрацюють». За даними Ю. В. Геронімус, воєнні ігри були пёршими іграми, спеціально призначеними для навчання через іміта­цію реально здійснюваних операцій. Саме в результа­ті тих варіантів дій сторін, що програвалися в ході цих ігор (маневрів), обиралося найкраще рішення, яке по­тім реалізовувалося на практиці.

У сучасній формі ігри стали застосовуватися в СРСР і США приблизно одночасно, у 50-ті pp. минулого століття в рамках розробки сценаріїв можливих дій сторін і уточнення деталей загальнонаціональних про­грам (ядерної, ракетно-космічної та ін.). У США діло­ві ігри, розроблені спеціалістами таких компаній, як РЕНД, «Дженерал Електрик», IBM та ін., викорис­товуються переважно для прогнозування науково-технічного прогресу й стратегічного планування. Сьо­годні ділові ігри набули широкого застосування в ко­мерційній та управлінській сферах діяльності різних компаній та як навчальні ігри в школі.

Для навчальних цілей ділові ігри почали застосову­ватися з кінця 60-х — на початку 70-х pp. приблиз­но одночасно за кордоном і в нашій країні. При цьо­му більшістю авторів ігри розглядаються як різновид імітацій. Головна ідея імітації як засобу навчання, на думку Р. Ворфорда, полягає в тому, щоб спонукати учнів «ставити себе на місце інших, намагатися поба­чити певну ситуацію так, як її побачив би хтось інший з боку, спробувати розв'язати її шляхом реалістичної, особистої участі в ній». Тут уже чітко проглядається ді­яльна орієнтація учасників ігрової процедури.

Типологія ділових ігор

Виокремлюється кілька типів ділових ігор, що вико­ристовуються в навчальному процесі.

Рольові ігри. У процесі їх учасники розігрують пев­ні життєві ситуації та при цьому грають реальні ролі учасників цих ситуацій. Такі ігри зазвичай виклика­ють підвищений інтерес, але водночас трохи звужу­ють індивідуальне поле діяльності, адже, обравши для себе певну роль, учасник зобов'язаний дотримуватися чіткого сценарію, а отже, дуже незначною мірою бути самим собою. У той же час ігри, як правило, прості та І зрозумілі, і в цьому полягає їх безперечна перевага.

Операційні ігри. Такі ігри іноді називають жорсткими діловими іграми. Вони часто є закритими й загалом характеризуються обмеженою свободою, мають чітко визначені правила.

Організаційно-діяльнісні ігри. їх «обов'язковою умо­вою» є діяльність гравців. Це так звана творчість, що «створює майбутнє», коли кінцевий результат має ви­сокий ступінь невизначеності або взагалі непередбачуваний. Цей тип ігор, без сумніву, найбільш цікавий, але вимагає значно більших витрат праці як організа­тора (викладача), так і учасників (учнів).

Використання методу ділових ігор висуває підвищені вимоги до дисципліни, розвиває товариськість і взаємну відповідальність, оскільки відсутність навіть од­ного учасника гри в деяких сценаріях порушує логіку її проведення, погіршує результат. Правила гри зао­хочують учасників до максимального розкриття своїх і здібностей, спонукають до підвищення вимогливості і до себе та своїх товаришів.

Однак організація, підготовка і проведення ділової гри вимагають від викладача різкого збільшення ви­трат часу на попередню підготовку матеріалів і наван­таження в процесі проведення ділової гри.

Література

Бабурин В. Л. Деловые игры по экономической и соци­альной географии.— М.: Просвещение: АО «Учебная книга», 1995.- 142 е.

Географический энциклопедический словарь.— М.: Со­ветская энциклопедия, 1988.— 431 с.

Практикум по развитию критического мышления / В. И. Евдокимов, Т. А, Олейник, С. А. Горькова, М. В. Микиткж,— X.: Торнадо, 2002.— 144 с.

Преображенский В. С. Поиск в географии.— МЛ Просве­щение, 1986.— 224 с.

Эльконин Д. Б. Психология игры.— 2-е изд.— М.: Гуманитарный издательский центр «Владос», 1999.— 359 с.