Формування прийомів навчальної діяльності, вмінь та навичок учнів на нестандартних уроках географії

Формування прийомів навчальної діяльності, вмінь та навичок учнів на нестандартних уроках
 
Засвоєння географічних знань пов’язано з оволодінням прийомами навчальної роботи, вміннями та навичками. Першим кроком формування вмінь, на наш погляд, є формування прийомів навчальної роботи.
Прийоми навчальної роботи можуть бути послідовно переказані в правилах, інструкціях, рекомендаціях. Наприклад, прийом користування компасом передбачає таку систему дій сформульовану у вигляді інструкції: звільніть стрілку компасу; покладіть компас на горизонтальну поверхню; повертайте компас доки стрілка не поєднається з надписом „північ”.
Взявши за основу ступінь узагальненості прийоми навчальної роботи можна поділити на групи:
1.           Загальні (прийоми вивчення просторових явищ, прийоми аналізу, синтезу, прийоми переносу загальних понять на конкретні об’єкти).
2.            Специфічні, які обумовлені специфікою предмету (прийоми вивчення об’єктів, предметів, явищ на місцевості, читання планів місцевості, географічних карт, графіків, діаграм, схем, робота зі статистичними показниками; прийоми навчально – організаційні: оформлення контурних карт, зошитів з географії та ін.; прийоми, які мають між предметне значення: робота з підручником, картами, таблицями).
Відповідно до теорії формування розумових дій (П.Я. Гальперін, Н.Ф. Тализіна) Процес формування прийомів навчальної діяльності включає чотири етапи:
1 Введення прийому, показ практичної значущості оволодінням.
2. Виконання тренувальних вправ разом з вчителем, а потім самостійно під контролем вчителя.
3. Підведення учнів до узагальнення та систематизації прийомів.
4. Самостійне виконання вправ у нових умовах.
Т.П. Герасимова вважає, що прийоми навчальної роботи можна поділити на дві групи: узагальнені та часткові.
Наприклад, прийом орієнтування в заданій точці вводиться спочатку як узагальнений. Учні повинні засвоїти його у вигляді правила: „Щоб визначити всі сторони горизонту в заданій точці, треба визначити напрям на північ, позаду буде південь, зліва – захід, з права - схід ”. Цей прийом використовується в рішенні багатьох навчальних задач по орієнтуванню, які відрізняються новизною умов: визначаються сторони горизонту заданої точки в класі, на місцевості, на плані місцевості, на географічній карті, на глобусі.
Цей прийом включається в систему дій при рішенні:
·            задач на визначення взаєморозташування об’єктів (Анди знаходяться на заході Південної Америки, Київ розташований північніше Дніпропетровська);
·             на визначення напряму руху (напрям переважаючих вітрів).
Кожен з цих більш часткових прийомів може в результаті виконання вправ досягнути рівня навички, або залишитись на рівні вміння.
Як доводять сучасні психолого-педагогічні дослідження, вибір шляху введення прийому залежить від:
1. Складу прийому та його складності;
2. Від зв’язку зі змістом навчального матеріалу при вивчені якого відбувається засвоєння або використання прийому;
3.Від підготовленості та вікових особливостей учнів.
На уроках географії карта є основним джерелом знань, тому від того як учні володіють прийомами роботи з нею, залежить успіх навчання. Прийоми роботи з картою на уроках географії діляться на картометричні (визначення географічних координат, відстаней) та картоописові (опис гір, рівнин, рік, озер, морів, океанів).
Важливе місце на сучасному уроці географії займає формування прийомів роботи з картою, складання описів матерів, роботи за планом характеристики географічних об’єктів та поєднання цих прийомів з різними формами проведення нетрадиційних уроків.
Так навички роботи з контурною картою можна формувати під час уроків – змагань на яких учням можна запропонувати позмагатись у точності нанесення географічних об’єктів на контурну карту.
Під час уроку КВН можна закріпити навички групової діяльності на уроці. Учні вчаться самостійно здобувати корисну інформацію і використовувати її у нестандартній ситуації.
Формування навичок роботи з компасом та топографічною картою здійснюється під час уроків – екскурсій на місцевості, де учні не просто формують навички а й здобувають знання і закріплюють це все на практиці.
У теорії і практиці навчання географії, навичкою називають дію настільки звичну, знайому, що вона не вимагає спеціальної розумової напруги  - автоматизовану дію. Тому вважається, що спочатку учень опановує умінням, а потім уміння переходять у навички.
У процесі формування умінь і навичок можна виділити кілька етапів:
-               Показ значення уміння і постанова мети опанувати їм.
-               Ознайомлення зі складом уміння, усвідомлення учнем послідовності виконання дій.
-               Показ учителем зразка виконуваних дій.
-               Тренувальні вправи щодо оволодіння умінням. При цьому школярі спочатку можуть повторити дії  вчителя на тому ж самому матеріалі, а потім переходити до застосування прийому на матеріалі, аналогічно вивченому.
-               Самостійне застосування уміння, його перенос на новий матеріал і використання для рішення нових задач.
Уміння вважається засвоєним, якщо учень:
1.          Знає область застосування уміння, розуміє особливості джерел географічних знань – карти, текст підручника.
2.          Знає зміст і послідовність дій.
Користується цими діями в будь-якій навчальній ситуації, у тому числі і новій.
Категорія: Методичні матеріали | Додав: Вчитель (10.12.2009)
Переглядів: 5202 | Коментарі: 2 | Рейтинг: 3.4/5
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]