Останнім часом усе більше уваги приділяється питанням особистісно орієнтованого освітнього процесу, тобто такого процесу в освіті, який зорієнтований на особистість. Особистість людини створюється суспільними зв'язками, в які вона вступає в своїй предметній діяльності.

Що може бути кращим для становлення особистості, ніж відчуття успіху й власної значущості від результатів своєї праці.

Проектні технології спрямовані на стимулювання інтересу учнів до нових знань, розвиток дитини через розв’язання проблем і застосування їх у конкретній діяльності.

Метод проектів не є принципово новим у світовій педагогіці. Він виник у 20-і роки минулого століття в США (його називали також «методом проблем»). Розвивався метод проектів у межах гуманістичного напрямку у філософії та освіті, в педагогічних поглядах та експериментальній роботі Джона Дьюї.

У своїх працях Джон Дьюї розвивалися наступні ідеї:

ü Навчання на активній основі, через доцільну діяльність учня;

ü Особистий інтерес учня;

ü Проблема, що розглядається повинна бути з життя, значуща для дитини;

ü Для вирішення поставленої проблеми дитина застосовує здобуті знання або ті, що їй належить здобути.

Вдосконалив систему роботи над проектами – В.Х. Кілпатрик. Він дав таку класифікацію проектів:

ü Створюваний (продуктивний) проект, пов'язаний з трудовою діяльністю – доглядом за рослинами чи тваринами, підготовка макета чи конструкторська діяльність тощо;

ü Споживчий (його  метою є споживання у найширшому розумінні, включаючи розваги) – підготовка екскурсій, розробка і надання різних послуг (ремонт одягу, взуття, інформаційні послуги, тощо), проекти розв’язання проблем життєзабезпечення табору тощо;

ü Проект розв’язання проблеми (науково – дослідницький проект);

ü Фізико –математичні проекти, проекти розв’язання літературних та історичних проблем9поєднуються з дискусійними формами робот;

ü Проекти – вправи (проекти тренування та навчання з метою оволодіння певними навичками).

Початок ХХ століття – Росія – метод проектів привертає увагу російських педагогів.

1905 рік – під керівництвом російського педагога С.Т. Швацького було організовано групу працівників, які намагалися запроваджувати проектні методи у практику викладання

До 1930 року – широке використання проектування у навчально – виховному процесі.

1931 рік постановою ЦК ВКП (б) метод проектів було засуджено і заборонено.

Світ не стояв на місці. У школах США, Німеччини, Британії, Бельгії, Ізраїлю, Великої Британії, Італії, Нідерландів ідеї гуманістичного підходу Джона Дьюї набули популярності завдяки раціональному поєднанню теоретичних знань з їх практичним застосуванням.

Сьогодні – проектування інтегрований компонент структурованої системи освіти.

Варто розглядати метод  проектів не як технологію класно – урочну, а більше як технологію продуктивної організації позакласної роботи учнів.

В педагогіці під проектом розуміють деякий конкретний напрямок роботи дітей для створення реального як теоретичного, так і практичного об'єкту.

В основі проекту - розвиток пізнавальних, творчих навичок, вмінь, що потребують конструювати свої знання та орієнтуватися в інформаційному просторі; розвиток критичного мислення; формування умінь самостійно набувати нові знання та поєднувати їх в єдину систему.

Метод проектів завжди припускає розв'язування деякої проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого - інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, технології, творчих галузей. Результати виконаних проектів мають бути, що називається „відчутними", тобто якщо це теоретична проблема, то конкретне її розв'язання, якщо практична, - конкретний результат, готовий до впровадження.

Основні вимоги до використання методу проектів.

1.  Наявність значущої в дослідницькому, творчому плані проблеми.

2.         Практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів.

3.         Самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів.

4.         Визначення кінцевої мети спільних індивідуальних проектів.

5.         Визначення базових знань із різних областей, необхідних для роботи над проектом.

6.         Структурування змістовної частини проекту (з вказанням поетапних результатів).

7.         Використання дослідницьких методів: визначення проблеми, завдань дослідження, які випливають з висунення гіпотези, їх розв'язування, обговорення методів дослідження, оформлення кінцевих результатів, аналіз отриманих даних, підбиття підсумків, корегування. Результати виконаних проектів мають бути матеріальними, тобто оформленими певними чином (відеофільм, альбом, бортжурнал „подорожей", комп'ютерна газета, альманах, Web - сторінка тощо).

Щодо структури і послідовності, то проектно-технологічна діяльність учнів включає в себе організаційно-підготовчий, конструкторський, технологічний та заключний етапи.

Так, на організаційно-підготовчому етапі перед школярами постає проблема усвідомлення необхідності потреб у всіх сферах діяльності людини. Учні мають усвідомити та визначити значення майбутнього виробу як для них самих, так і для суспільства в цілому. Школярі продукують та пропонують ряд ідей та різноманітні варіанти й параметри конструкцій, аби потім обговорити та вибрати оптимальний варіант конструкції. Усвідомлюють значення та необхідність даної конструкції для самих себе і суспільства, її конкурентоспроможність на ринку. Перед ними постає мета: отримання в результаті діяльності корисного продукту.

Наступний етап - конструкторський, на якому юні винахідники здійснюють планування технології виготовлення, а саме виконують такі дії: складання ескізу, добір інструментів і обладнання, визначення послідовності технологічних операцій, вибір доцільної технології виготовлення обраної конструкції; виконують економічні, екологічні та міні маркетингові операції.

На третьому етапі - технологічному, учні виконують заплановані операції, здійснюють самоконтроль та контроль якості виробу.

На заключному етапі здійснюється кінцевий контроль, порівняння і випробування проекту. Тут учні встановлюють, чи досягли вони своєї мети, який результат їхньої праці.

І, нарешті, учні захищають свій проект (виріб, план, модель) перед однокласниками.

Створена своїм розумом і виготовлена своїми руками річ з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу, вимог дизайну і техноетики робить людину добрішою, гуманнішою, дбайливою.