16.08.2009, 16:39 | |
ДОНЕЦЬКО-ПРИДНІПРОВСЬКИЙ
ЕКОНОМІЧНИЙ РАЙОН Складається
з Донецької, Луганської, Дніпропетровської й Запоріжської областей. Територія
району – 112,3 тис. км2 (18,6% території країни), населення – 13,6 млн чол.
(26,9%). За кількістю населення він посідає перше місце серед макрорайонів
України. Донецько-Придніпровський
район – індустріальне серце України. Його частка у виробництві промислової
продукції країни становить майже 53%. На нього припадає майже 90% видобутку
кам’яного вугілля, переважна частина видобутку залізної й 100% марганцевої
руди, майже вся виплавка сталі, переважна більшість виплавки чавуну й
виготовлення прокату. Район дає значну частину металомісткого устаткування, в
першу чергу, металургійного й гірничошахтного; тут виробляють автомобілі,
локомотиви, верстати. Важка промисловість визначає профіль економіки району. Легка,
харчова промисловості, сільське господарство перебувають у «затінку» важкої
індустрії, але й вони дають значний внесок в економіку країни: район посідає
перше місце за виробництвом трикотажу (34%), взуття (28%), зерна (22%),
соняшнику (44%), овочів (25%). Отже, район представлений всіма основними
галузями виробництва досить вагомо. Донецько-Придніпровський район – лідер і за
узагальнюючими показниками: за валовим продуктом (41%) і за основними фондами
(понад 31%). У районі є потужний потенціал висококваліфікованих кадрів
робітників, інженерів, науковців. Він має густу транспортну мережу. Попри
різноманітний характер передумов і факторів формування багатогалузевої
структури району, все ж таки слід підкреслити, що визначна роль у формуванні
цієї структури належить природно-ресурсному потенціалу. Природні
передумови. Інтегральний природно-ресурсний потенціал району дуже великий: 36%
загальноукраїнського показника. В його основі –вугілля, залізна й марганцева
руди, кухонна сіль, ртуть, вогнетривкі глини й флюсові вапняки, цементна
сировина. Не менш важливе значення мають агрокліматичні ресурси – родючі
чорноземи, достатня кількість сонячного тепла. Поряд з цим району бракує
зволоження, водних ресурсів, що вносить певні корективи в спеціалізацію і
розміщення виробництва. Не
тільки загальноукраїнське, а й світове значення мають поклади вугілля, залізної
й марганцевої руд. Основні запаси українського кам’яного вугілля зосереджені в
Донбасі – в Донецькій, Луганській, а також Дніпропетровській (Західний Донбас)
областях. Вугілля високої якості, але його собівартість також висока, бо
видобувається воно вже давно, верхні шари вже великою мірою вичерпані, шахти
досить заглиблені. До того ж обладнання дуже застаріло. Залізні руди
характеризуються великими запасами й високою якістю: зміст заліза в
криворізькій руді сягає 65%. Якісною
рудою вирізняється й Білозірське родовище. Поклади марганцевих руд зосереджені
в Нікопольському та Токмацькому родовищах. Залізна й марганцева руди –
неабиякий за вартістю експортний товар України. Кухонна
сіль (Слов’янськ, Артемівськ) також вирізняється як великими покладами, так і
високою якістю. Наявність
високих запасів коксівного вугілля, залізної й марганцевої руд, вогнетривких
глин, – до того ж зосереджених на компактній території, – сприяла розвитку
потужної чорної металургії. Донецько-Придніпровський металургійний район один з
найбільших у світі; він виробляє металу значно більше, ніж українська економіка
має в ньому потреби. Вугілля, а також кухонна сіль є сировиною для хімічної
промисловості. Гідроресурси
району обмежені. На Дніпрі збудовані Дніпрогес, Каховська й Дніпродзержинська
ГЕС. Чорноземи
й переважно рівнинна поверхня території сприяють розвиткові сільського
господарства, особливо зернового виробництва, й на його основі – багатогалузевої
харчової промисловості. Надмірна
територіальна концентрація виробництва, переважання матеріаломістких й
енергомістких виробництв створили в реґіоні дуже напружену екологічну ситуацію. Демографічні
передумови. Щільність населення становить тут 121 чол./км2, що значно вище
середнього показника в Україні. Переважна більшість населення живе у містах,
ступінь урбанізації тут найвищий; питома вага міського населення сягає 90%. У
районі сформувалися агломерації – Донецько-Макіївська, Горлівсько-Єнакіївська,
Дніпропетровсько-Дніпродзержинська, що характеризуються дуже високою
територіальною концентрацією населення. Район
має великий контингент трудових ресурсів; частка населення в працездатному віці
становить 56,3%, що трохи вище пересічного показника в Україні. Переважна
більшість трудових ресурсів зайнята в промисловості. Демографічна
ситуація в Донецько-Придніпровському районі несприятлива. Всі області мають
від’ємне значення коефіцієнта природного приросту населення. Економічні
передумови. Степове Подніпров’я було заселене українцями ще з часів Київської
Русі. Велике історичне значення мало існування на території району Запорізької
Січі. Тривалий час реґіон мав суто сільськогосподарську спеціалізацію. З XVIII
ст. тут розвивається видобувна промисловість; цей процес різко прискорюється з
середини XIX ст., коли почала формуватися потужна металургійна промисловість.
Капіталістичні відносини в промисловості розвивалися тут прискореними темпами,
що, поряд з іншими факторами, перетворило реґіон на одну з найбільших металургійних
баз світу. В XX ст., особливо в роки індустріалізації, здійснюється небачена за
масштабом концентрація металомістких, енергомістких видів виробництва. Цей
процес посилюється по другій світовій війні через створення потужностей
військово-промислового комплексу, на який працювали металургійна, хімічна
промисловість, машинобудування, енергетика. Природні
та історико-економічні передумови сприяли створенню в районі
територіально-виробничого комплексу класичного типу: тут діють послідовні й
паралельні зв’язки між галузями й об’єктами виробництва; широко запроваджено
кооперування й комбінування; чітко виділяються «поверхи» в галузевій структурі
комплексу. Нижній поверх складає видобувна промисловість; далі йде металургія,
енергетика; ще вище – машинобудування, хімічна промисловість (зокрема
коксохімія). Район вкрито густою мережею залізниць та автомобільних шляхів,
його перетинає Дніпро, що сприяє зміцненню виробничих й інших економічних
зв’язків між галузевими й просторовими елементами комплексу. Хоча
виробничий потенціал району дуже потужний, він базується переважно на
застарілих, зношених фондах. Галузева структура промисловості, з переваженням
матеріаломістких виробництв, характеризується певною консервативністю,
відсталістю порівняно з розвиненими країнами Європи (Німеччина, Велика
Британія), для котрих фаза металомісткого машинобудування вже позаду. Територіально-галузева
структура народногосподарського комплексу. Економічне обличчя району сформувала
важка індустрія, насамперед, гірничодобувна, паливно-енергетична, металургійна
галузі, основна хімія, металомістке машинобудування. Разом з цим, значний
внесок в українську економіку роблять галузі агропромислового комплексу.
Складне, точне машинобудування призначалося передусім для обслуговування військово-промислового
комплексу. Паливно-енергетичний
комплекс справляє величезний вплив на рівень, структуру й розміщення
промисловості, транспорту й інших галузей. Завдяки покладам вугілля й
гідроенергетичним ресурсам саме у цьому районі вперше в Україні почали
зосереджуватися енергомісткі види виробництва – кольорова металургія,
органічний синтез та деякі інші. Донецький басейн містить майже всі види
кам’яного вугілля – від антрацитів до коксівних. Основні поклади зосереджені в
північній частині Донецької й південній частині Луганської областей, а також на
сході Дніпропетровської. Балансові
запаси кам’яного вугілля Донбасу становлять 49 млрд т. Вугілля залягає
порівняно глибоко, тому його видобувають підземним способом, що підвищує його
собівартість. За запасами й видобутком коксівного вугілля Донбас має світове
значення. Основу
електроенергетики становлять потужні теплові станції – Вуглегірська,
Слов’янська, Луганська, Курахівська, Старобешівська, Штерівська, Зуївська,
Криворізька, Придніпровська тощо. Певне значення мають гідроелектростанції
Дніпровського каскаду, особливо Дніпрогес-1 і Дніпрогес-2. Металургійний
комплекс складається з галузей чорної та кольорової металургії. Чорна
металургія є провідною галуззю й утворює основу індустріального комплексу Донецько-Придніпровського
району. Сучасна чорна металургія району включає в собі практично все
металургійне виробництво – від видобутку й збагачення залізних і марганцевих
руд, виробництва коксу, вогнетривів до виплавки чавуну, сталі, виготовлення
прокату, труб, феросплавів, металевих виробів. Чорна металургія району є
головною ланкою, що зв’язує хімічний, енергетичний, машинобудівний,
транспортний комплекси в єдину систему. Серед металургійних районів світу є
мало, де на такій невеликій відстані були б розташовані ресурси залізної,
марганцевої руд, коксівного вугілля. Територіально-галузевий
комплекс чорної металургії поділяється на три групи підприємств – Донецьку,
Придніпровську й Приазовську. З них Донецька орієнтується на вугілля. Тут
зосереджені найстаріші заводи, бо за колишньої технології на виробництво тонни
чавуну йшло більше коксівного вугілля, ніж залізної руди. До цієї групи входять
металургійні центри: Донецьк, Макіївка, Харцизьк, Єнакієве, Краматорськ,
Алчевськ, Стаханов. В
Придніпровську групу входять центри Дніпропетровської та Запорізької областей –
Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Нікополь,
Новомосковськ, що орієнтуються на місцеві залізні й марганцеві руди; неабияке
значення має водопостачання є Дніпра. Криворізький металургійний комбінат є
одним з найпотужніших у світі. В
Запоріжжі на основі дешевої електроенергії діє завод феросплавів.
Придніпровський мезорайон – лідер металургійної промисловості України. Приазовська
група підприємств зосереджена в Маріуполі. Тут металургія базується як на
криворізькій, так і на керченській залізній руді, а коксівне вугілля довозиться
з Донбасу. Машинобудівний
комплекс за вартістю валової продукції, за часткою промислово-виробничих фондів
і за чисельністю робітників посідає перше місце в структурі економіки
Донецько-Придніпровського району. Тут виробляється найбільше машин і
устаткування серед районів України. Вдале
сполучення економічних умов сприяло формуванню складної й багатогалузевої
структури машинобудівного комплексу. Основні фактори, що визначають його
характер, такі: наявність масового виробництва металу; забезпеченість трудовими
ресурсами; місткий ринок машин; розвинута науково-технічна база
машинобудування. Асортимент
продукції машинобудування району надзвичайно великий. Тут виробляється
металургійне, гірничорудне, шахтне, хімічне устаткування, магістральні
тепловози, верстати, сільгоспмашини, автомобілі, технологічне обладнання для
різних галузей промисловості. В галузевій структурі машинобудування виділяються
такі групи: важке машинобудування; транспортне машинобудування й
приладобудування. Важке
машинобудування визначається великим споживанням металу й відносно малою
працемісткістю. Тому виробництво металургійного, гірничошахтного устаткування,
важких верстатів зосереджено у великих металургійних центрах, які водночас є й
найбільшими споживачами такої продукції, – в Донецьку (гірничошахтне й
гірничорудне устаткування), Луганську (обладнання для вугільної промисловості),
Кривому Розі (гірниче устаткування), Дніпропетровську й Краматорську
(металургійне обладнання), Горлівці (вугільні комбайни), Маріуполі. Транспортне
машинобудування представлено автомобільним виробництвом (Запоріжжя),
локомотивобудуванням (Луганськ). Випуск
тролейбусів налагоджено в Дніпропетровську. В Маріуполі виготовляються
залізничні цистерни, у Мелітополі – мотори. Верстатобудування
зосереджено переважно в найбільших містах – Донецьку, Дніпропетровську, але є
воно також в інших містах, зокрема в Краматорську. Хімічний
комплекс Донецько-Придніпровського району характеризується багатогалузевістю.
Він працює переважно на місцевій сировині (коксохімія, содова промисловість), а
також і на довізній (азотні добрива з природного газу, фосфорні добрива).
Каркас основної хімії утворюють виробництва мінеральних добрив, сірчанокислотна
промисловість, виробництво соди. Основу хімічної промисловості в районі
становить коксохімія, що пов’язана з металургією. Азотні добрива виробляються в
Горлівці, Сіверськодонецьку. Центром виробництва фосфорних добрив є
Костянтинівка й Маріуполь (переробка фосфатшлаків). Содова промисловість працює
на великих покладах кухонної солі Слов’янського й Артемівського родовищ.
Найбільші центри содової промисловості – Слов’янськ, Лисичанськ. Хімія
органічного синтезу представлена виробництвом пластмас (Донецьк, Горлівка,
Сіверськодонецьк, Запоріжжя, Дніпропетровськ). Крім того, тут розміщені
підприємства гумових виробів (Лисичанськ), шин (Дніпропетровськ). Важливе
значення має виробництво фарб; найбільшим центром є Рубіжне. Лакофарбовий завод
міститься в Дніпропетровську. Агропромисловий
комплекс району характеризується однорідністю територіальної спеціалізації. Це
пояснюється тим, що вся територія району практично розташована в одній
природній зоні – степовій. Головні галузі спеціалізації сільського господарства
– зерно (пшениця, ячмінь, кукурудза), соняшник, м’ясо-молочне скотарство,
свинарство, птахівництво. Донецько-Придніпровський район – основна зернова й
олійницька база України. Вирощуються також коноплі, на півночі
Дніпропетровської області – цукровий буряк. Навколо міських агломерацій
розвинуто господарство приміського типу: молочно-м’ясне скотарство, свинарство,
птахівництво, виробництво овочів та плодів. Найбільше цей тип спеціалізації
розвинуто в Донбасі, де він утворює досить велике за територією суцільне пасмо. Харчова
промисловість району представлена масложировою, олійною, м’ясною, молочною,
борошномельною, соляною промисловостями. В Артемівську діє завод шампанських
вин; для їх визрівання використовуються відпрацьовані соляні штольні, які мають
незмінну температуру протягом року. Легка
промисловість врівноважує структуру зайнятості трудових ресурсів у реґіоні.
Галузі важкої промисловості, які домінують, використовують чоловічі робочі
руки; текстильне ж, швацьке, шкіряно-взуттєве, трикотажне виробництва дають
змогу реалізувати жіночу працю, хоч перекіс у структурі зайнятості все ж таки
залишається. Підприємства легкої промисловості зосереджені переважно в Донбасі.
Текстильне виробництво представлено Донецьким бавовняним комбінатом, Луганською
фабрикою тонкого сукна, прядильною фабрикою в Макіївці. Трикотажні фабрики
діють в Донецьку, Луганську, Дніпропетровську, Шахтарську. Взуттєві
підприємства є в Луганську, Донецьку, Макіївці. Транспортний
комплекс є важливою галуззю спеціалізації району. За обсягом перевезень
вантажів Донецько-Придніпровський район посідає перше місце в Україні. Тут
найщільніша мережа шляхів сполучення. Найбільше значення мають залізниці, що
перевозять масові вантажі: вугілля, руду, метали, добрива, зерно, насіння соняшнику
тощо. Великою
інтенсивністю перевезень відзначається залізниця Донецьк – Дніпропетровськ –
Кривий Ріг, яка діє за маятниковим принципом: на захід йде вугілля, на схід –
руда. У вантажообігу на першому місці – вугілля, кокс. У межах Донецької
залізниці сформувалися два залізничних вузли, що спеціалізуються на
відправленні вугілля – Донецький і Попаснянсько-Довжанський. Автомобільний
транспорт відіграє важливу роль у внутрішніх перевезеннях малогабаритних
вантажів. Автошляхова мережа району відрізняється високою густотою.
Найважливіші шляхи: Донецьк – Дніпропетровськ, Донецьк – Харків, Луганськ –
Ростов-на-Дону, Харків – Дніпропетровськ, Харків – Запоріжжя – Сімферополь,
Одеса – Мелітополь – Маріуполь – Ростов-на-Дону. Дніпропетровський
водний шлях забезпечує зв’язки між портами сусідніх реґіонів. У межах
Донецько-Придніпровського району найважливіші порти: Дніпропетровськ,
Запоріжжя, Нікополь. Головні вантажі, що йдуть по Дніпру, – вугілля, залізна
руда, мінерально-будівельні матеріали. Важливе
значення має трубопровідний транспорт. Він забезпечує район нафтою,
нафтопродуктами, газом, що надходять з інших реґіонів, переважно з-за кордону.
Транзитом через Донецько-Придніпровський район проходять газопровід «Союз» й
аміакопровід Тольятті – Одеса. Із Ставрополя й Шебелинки в район надходить газ.
На цій сировині працює хімічна промисловість Донбасу й Придніпров’я. Реґіональні
промислово-економічні вузли. В Донецько-Придніпровському районі зосереджена
найбільша кількість вузлів, що базуються на матеріаломісткому, енергомісткому,
екологічно небезпечному виробництві. Це – Донецько-Макіївський,
Горлівсько-Єнакіївський, Торезо-Сніжнянський, Слов’янсько-Краматорський,
Селідово-Курахівський, Новотроїцько-Докучаївський, Алчевсько-Стаханівський,
Свердловсько-Ровенківський, Краснолуцько-Антрацитівський, Криворізький,
Дніпропетровсько-Дніпродзержинський, Нікопольський, Запорізький. Основою
формування цих вузлів є вугільна й залізорудна промисловість, важке
машинобудування. Надзвичайно щільна територіальна концентрація таких промислових
вузлів призводить до величезної екологічної напруги. Проблеми
територіально-галузевого вдосконалення економіки району. Надмірне
перевантаження в структурі економіки галузей важкої індустрії привело до
серйозних соціально-економічних диспропорцій. Район
має застарілу структуру промисловості, яка вже не відповідає вимогам
науково-технічного прогресу. Переважає металомістке машинобудування, недостатня
частка працемісткого , особливо електронного, верстатобудування,
приладобудування. У
вугільній промисловості Донецького басейну застаріли основні фонди, погіршилися
гірничо-геологічні умови. Собівартість вугілля зростає, рентабельність
знижується; тому нерентабельні шахти доцільно вивести з експлуатації. Металургійна
промисловість, що дає значний внесок в експортний потенціал країни,
характеризується технологічною відсталістю. У
виробництві сталі переважає мартенівський спосіб, частка електроплавильного –
лише 10%. Мало виготовляється спеціальних сортів сталі. Подальший розвиток
чорної і кольорової металургії стримується через брак енергоносіїв і води,
особливо в Донбасі. Можливості для екстенсивного розвитку металургії вичерпано;
належить її докорінно модернізувати. Дефіцит
енергоресурсів зумовлює потребу енергозберігаючих технологій. Екологічна
проблема має розв’язуватися за рахунок часткової територіальної деконцентрації
виробництва й технологічної перебудови промисловості. | |
| |
Переглядів: 4735 | Завантажень: 1 | |
ДОНЕЦЬКО-ПРИДНІПРОВСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ РАЙОН