Країни  Закавказзя

(Азербайджан, Вірменія, Грузія)

 

Країнами Закавказзя є Азербайджан, Вірменія, Грузія. Регіон, розташований між Чорним та Каспійським морями, має вигідне географічне положення. Морські узбережжя створюють сприятливі умови для розвитку економічних зв'язків. Через порти Чорного моря здійснювались традиційно зв'язки країн Закавказзя з Україною, а через порти Каспійського моря - з країнами Центральної Азії та Ро­сійським Поволжям. Узбережжям морів проходять основні сухопутні шляхи, що сполучають регіон з півднем Росії. Приморське положення сприяло формуванню тут морського комплексу з потужним портовим господарством.

Регіон займає порівняно невелику компактну територію, яка відрізняється проте великою різноманітністю природних умов та ресурсів. Майже 2/3 території За­кавказзя - гори, і це відповідним чином впливає на характер і особливості вико­ристання території. Вертикальна поясність, притаманна гірським країнам, впли­ває на спеціалізацію сільського господарства: на порівняно незначних площах те­риторії можна помітити чергування різних типів використання земель: від вирощування субтропічних культур до відгонно-пасовищного тваринництва. До того ж гірський рельєф ускладнює сільськогосподарське використання території, промислове та цивільне будівництво, прокладання шляхів сполучення та інших комунікацій. В горах трапляються обвали, зсуви, снігові лавини та інші небезпечні природні явища, що загрожують господарській діяльності та життю людини. Водночас гірський рельєф у поєднанні з морським узбережжям та субтропічним кліматом робить цей регіон одним з найпривабливіших курортно-рекреаційних та туристських центрів Євразії.

Закавказзя має значні поклади мінеральних корисних копалин, особливо па­ливно-енергетичних та рудних. Нафту та газ добувають в Азербайджані на півострові Апшерон, Куро-Араксинській низовині та на шельфі Каспійського моря (Нафтові Камені). Незважаючи на значну експлуатацію цих родовищ, вони й досі визначають місце Азербайджану та Закавказзя в цілому на євразійському ринку. Мар­ганцевими рудами багата Грузія, залізними - Азербайджан та Вірменія, мідні та поліметалічні руди добувають у Вірменії і Грузії.

Важливе значення для економіки країн регіону мають мінеральні та термаль­ні джерела (Цхалтубо, Боржомі - в Грузії; Джемрук, Арзні - у Вірменії; Істісу, Бадамли - в Азербайджані та ін.). На їх базі розвивається лікувально-курортний комплекс.

Складні гірсько-геологічні умови зумовили концентрацію населення та госпо­дарської діяльності на рівнинах та долинах. Тут найбільша густота населення (150-200 чол. на 1 км²), розміщені всі міста. Всім країнам регіону притаманні ви­сокі темпи урбанізації. Міське населення переважає. Великими моноцентрични­ми агломераціями є столичні міста, населення в кожному з них перевищує 1 млн чоловік.

Тисячолітня історія заселення та освоєння цього краю, його складні природні умови спричинили велику етнічну та релігійну різноманітність. Так, більшість насе­лення Грузії (грузини, абхази та інші народи) належать до кавказької мовної сім'ї і сповідують переважно православ'я. Вірмени належать до індоєвропейської мовної сім'ї і об'єднані Вірменською церквою. Населення Азербайджану належить переваж­но до тюркської групи алтайської мовної сім'ї і сповідує іслам. Культурно-побутові, етнічні, релігійні відміни в умовах соціально-економічної кризи доби перебудови та становлення державності загострили політичну ситуацію в регіоні, яка подекуди пе­реросла навіть у збройні конфлікти (в Грузії, між Вірменією й Азербайджаном).

Господарство країн регіону має ряд спільних рис. Це стосується агропромис­лового виробництва, розвитку трудомістких галузей промисловості. Промис­ловість регіону відзначається розвинутим паливно-енергетичним комплексом, що базується на власних нафті та газі; комплексом видобутку сировини і вироб­ництва конструкційних матеріалів, особливо виплавкою кольорових металів; тек­стильною та шкіряною промисловістю, галузями середнього і точного машинобу­дування. Набуло розвитку виробництво автомобілів, літаків, електровозів, вер­статів та приладів, налагоджено суднобудування і судноремонт.

Сільське господарство має своєрідну й багатогалузеву структуру. Рослинництво спеціалізується на вирощуванні винограду, баштанних культур-фруктів та овочів на низовинах та в передгір'ях. На основі їх переробки розви­вається виноробна та коньячна промисловість, виробництво плодоовочевих консервів.

Вирощування тютюну на схилах Кавказьких гір лежить в основі тютюново-ферментаційної промисловості. Важливою галуззю спеціалізації е субтропічне господарство, на базі якого розвиваються чайна та ефіроолійна промисловість, вирощування та переробка цитрусових та інших субтропічних культур. На низовинних ділянках Азербайджану поширене бавовництво та відповідний агропромисло­вий цикл з переробки бавовни. Гірські території всіх республік спеціалізуються на відгонно-пасовищному тваринництві, переважно вівчарстві.

Разом з тим, між країнами є істотні відмінності, що визначають спеціалізацію кожної з них на регіональному та світовому ринках. Азербайджан спеціалізується на нафтогазодобувній та нафтопереробній промисловості, Вірменія - на точному машинобудуванні та харчовій промисловості, Грузія - на транспортному машинобудуванні та продукції АПК.