Зображення нерівностей земної поверхні на плані й карті.
| [ Викачати з сервера (65.5 Kb) ] | 26.09.2010, 07:25 |
| Тема: Зображення нерівностей земної поверхні на плані й карті. Мета: навчити учнів виявляти відмінності зображення місцевості на карті; визначати абсолютну висоту окремих географічних об'єктів, свого населеного пункту на різних за масштабом картах, користуватися шкалою висот та глибин; розвивати вміння учнів використовувати свої знання при читанні плану й карти, спостережливість, уміння створювати образ, території; виховати прагнення вдосконалити вміння працювати з географічною картою. Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник географії, зошит для практичних робіт, атлас, карта півкуль, різні за охопленням території карти, план місцевості, пластилін, нівелір. Хід уроку І. Організаційний момент Учитель повідомляє учням тему та мету уроку. ІІ. Актуалізація опорних знань учнів Топографічний диктант Завдання учнів — зобразити за допомогою умовних знаків географічні об'єкти й предмети, про які йдеться в розповіді. Наш шлях проходив уздовж мішаного лісу, повз річку, прямо до залізничного мосту. На невеликому пагорбі ми побачили дерево, біля підніжжя пагорба стояв колодязь. Утамувавши спрагу прохолодною чистою водою, ми рушили далі. Проходячи повз глибокий яр, на дні якого било джерело, ми зрозуміли, що незабаром вийдемо на луки. Стежка, що проходить лукою, веде прямо до школи. Запитання та завдання 1. Поясніть, який існує зв'язок між: планом і картою; планом, картою й масштабом; аерофотознімком і планом. 2. Які об'єкти передаються на плані місцевості за допомогою кольорів? 3. Подивиться на фізичну карту півкуль. Якїйій кольорами вона розфарбована? 4. Як ви вважаєте, для чого необхідно розфарбовувати цю карту? III. Мотивацій навчальної діяльності Вступне слово вчителя Ви вже можете розрахувати довжину й ширину того або іншого географічного об'єкта, а тепер навчимося визначати висоту земної поверхні й глибину водойм планети. Дивно, але на плоскій карті ви можете безпомилково розрізнити гори й рівнини і навіть дізнатися про їх висоту. Щоб уміти користуватися третім виміром карти, треба знати, що таке горизонталі та як вони зображують рельєф на плані й топографічній карті. Необхідно познайомитися зі шкалами висот і глибин і навчитися ними користуватися. IV. Пояснення нового матеріалу Розповідь учителя Учитель починає вивчення нового матеріалу з питання: для чого потрібної знати висоту точок на земній поверхні? Учні разом обговорюють відповіді й доходять висновку, що ці дані потрібні при проектуванні й будівництві житлових і виробничих будинків, мостів, залізниць та автомобільних доріг, при побудові систем штучного зрошення, спорудженні обводнювальних каналів, і у військовій справі й у сільському господарстві. Далі вчитель пропонує учням знайти в підручнику визначення понять відносна й абсолютна висота, після чого вів демонструє модель ділянки земної поверхні (вона може бути зроблена із пластиліну) і показує відносну висоту найвищої точки щодо кількох інших точок. Знайомить учнів із нівеліром, його призначенням і будовою. Відносну висоту точки на місцевості можна вимірювати за допомогою нівеліра. Цей найпростіший прилад нагадує літеру „Т” складається з двох планок, скріплених під кутом 90°, і схилу (це може бути мотузка з вантажем). Схил дозволяє встановити нівелір точно вертикально, інакше при вимірюванні будуть допущені великі помилки. Потім учитель пропонує відкрити підручник на с. 41 (рис. 22) і познайомитися з тим, як за допомогою нівеліра вимірюється висота пагорба. При вимірюванні висоти ділянки місцевості за допомогою нівеліра не обхідно: установити його в початковій (одній із нижніх) точці, яку ми приймаємо за 0 м; потім визначити точку з відносною висотою 1 м, для чого проводимо уявну горизонтальну лівію від верхньої частини нівеліра до схилу й забиваємо в цьому місці кілочок; після цього переносимо нівелір у і точку й визначаємо наступну, і так до останньої позначки, висоту якої на необхідно визначити. Склавши показники всіх вимірювань, ми одержиме потрібну величину (відносну висоту цієї точки щодо початкової). Запитання 1. Що таке відносна висота? Як її визначають? 2. Чим відрізняється відносна висота точки від абсолютної? 3. Чи може відносна висота бути більшою за абсолютну? 4. Як називається вимірювання висоти точок за допомогою нівеліра? 5. У якому випадку відносна висота може дорівнювати абсолютній? 6. Чому відлік абсолютної висоти починають від середнього рівня океану? Робота в парах Учні в парах виконують практичні завдання. 1. Знайдіть на плані місцевості в кольоровому вкладиші зошита для практичних робіт точку з найбільшою абсолютною висотою. 2. Де розташована ця точка? 3. Яка й абсолютна висота? 4. Визначте відносну висоту цієї точки щодо двох прилеглих точок із позначеними на плані висотними відмітками. 5. На карті півкуль знайдіть точку з абсолютною висотою більш ніж 7000 м. Визначте її відносну висоту щодо найглибшої западини у Світовому океані. Розповідь учителя Тепер ви знаєте, як виміряти висоту точок земної поверхні. Але цих точок дуже багато, і нанести їх усі на план або карту неможливо. Як же розв'язати це важке завдання? Для цього картографи почали використовувати горизонталі. — Знайдіть у підручнику на є. 41 визначення поняття «горизонталі» і випишіть його в зошити. Учитель демонструє план місцевості з кольорового вкладиша зошита для практичних робіт і показує горизонталі. Звертає увагу учнів на те, що вони проведені через певну кількість метрів, наприклад 1, 6, 10 або 20. Учні знаходять горизонталі й визначають, що в цьому плані вони проведені через 1 м, кожна горизонталь, що кратна 5, проведена жирною лінією. Учитель пояснює, що зазвичай у топографічних картах поміщена інформація про те, через яку кількість метрів проведені горизонталі. Зазвичай вона міститься поряд із рамкою карти, крім того, у розривах горизонталей може бути зазначена абсолютна висота точок, що на вій розташовані. — Чи можна за горизонталями визначити висоту місцевості: де крутий, а де положистий схил, де підйом, а де підняття? Горизонталями виділяються як підняття, наприклад пагорб, так і зниження, наприклад западина. Про конкретний різновид рельєфу можна говорити за бергштрихами — короткими рисками, що своїм закінченням указують на напрямок зниження схилу. Так, при зображенні западини ці риски-покажчики будуть спрямовані всередину форми рельєфу, що обкреслена горизонталями. Стрімчасті береги річок і яри позначаються на плані й топографічній карті дрібними зубцями, своїм гострим кінцем вони вказують, у якому напрямку розташований обрив. Зверніть увагу на умовний знак «яр» на с. 41 підручника. — Зобразіть за допомогою горизонталей і бергштрихів пагорб й улоговину. (Один із добре підготовлених учнів виконує завдання на дошці.) Кілька століть картографи шукали способи краще відобразити рельєф на карті. Результати цих пошуків можна побачити на фізичних картах. Як і на плані місцевості, тут є горизонталі, але на карті вони проведені більш узагальнено й дають уявлення про найбільші нерівності земної поверхні. Щоб нерівності виглядали на картах більш наочно, проміжки між горизонталями розфарбовують методом пошарового фарбування відповідно до шкали висот, яку розміщують поряд із рамкою карти. Тони й відтінки в шкалі підбираються таким чином, щоб відобразити поступову зміну висот. Учитель пропонує за допомогою шкали висот визначити, через скільки метрів проведені горизонталі на фізичній карті півкуль і якими є особливості колірних відтінків, що позначають різні висоти. Учні доходять висновку, що через 0 м, 200 м, 500 м, 2000 м, 3000 м, 5000 м. Райони з абсолютною висотою від 0 до 200 м пофарбовані зеленим кольором, від 200 до 500 м — жовто-коричневим, гірські райони пофарбовані коричневим кольором, причому чим вищими є гори, тим інтенсивніше фарбування. Отже, чим більша абсолютна висота піднесеної ділянки земної поверхні, тим темнішою вона пофарбована на карті. У районах Землі, зайнятих Світовим океаном і великими озерами, на карті проведені умовні лінії, що з'єднують точки з однаковою глибиною. Це ті і самі горизонталі, але вони вказують не висоти, а глибини й відображують рельєф дна океанів, морів та озер, Відповідно до шкали глибин, кожному проміжку між горизонталями відповідає свій колірний відтінок. Якщо суходіл пофарбований на фізичній карті зеленим, жовтим й коричневим кольорами, то озера, моря й океани — синім і блакитним. Інтенсивність фарбування збільшується з глибиною: чим глибша ділянка моря або океану, тим темнішою вона виглядає на карті. V. Підсумки уроку Завдання Учитель зображує на дошці за допомогою горизонталей і бергштрихів пагорб. Учні мають визначити, яка це форма рельєфу (пагорб або яр); який схил більш крутий, який більш пологий; відносну висоту об'єкта, якщо відомо, що горизонталі проведені через кожні 10 м; абсолютну висоту, якщо відомо, що висота прилеглої території 110 м над рівнем Світового океану. Міні-конкурс Для проведення конкурсу призначаються три члени журі. Робота проводиться за варіантами. Учні мають за допомогою горизонталей і бергштрихів зобразити: перший варіант — пагорб, другий — улоговину (при цьому в пагорба відносна висота —8 м, північний схил — положистий, південний — крутий, в улоговини відносна глибина — 9 м, західний схил — положистий, східний — крутий). Після закінчення роботи учні передають роботи журі, яке вибирає з них кращі. Переможці одержують найвищі оцінки. Запитання та завдання 1. Як ви вважаєте, чому більшість озер пофарбовані на «Фізичній карті півкуль» одним кольором? 2. Визначте за «Фізичною картою України» приблизну абсолютну висоту місцевості, де ви проживаєте. VI. Домашнє завдання 1. Прочитати текст підручника [5] § 7, [7] § 13. 2. Описати за планом місцевості шлях від школи до озера (указати відстань, час у дорозі (якщо рухатися пішки зі швидкістю 4 км на годину), усі об'єкти, які можна побачити, на дорозі. Опис краще подати у формі невеликої розповіді про те, як ви з класом вирушили на екскурсію до озера. | |
|
| |
| Переглядів: 3310 | Завантажень: 475 | Коментарі: 4 | | |